чт.12142017

Last updateT3_DATE_FORMAT_LASTUPDATE

НОРКА ЄВРОПЕЙСЬКА

НОРКА ЄВРОПЕЙСЬКА

Mustela lutreola Linnaeus, 1758

Таксономічна належність

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Один з 20-ти видів роду, один з 6-ти видів в фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Центральна та Сх. Європа, Туреччина, Кавказ та Приуралля.

Чисельність і причини її зміни

Невідома — орієнтовно, в Україні мешкає 200-300 особин. Причини зміни чисельності: інтенсивна трансформація водно-болотних угідь в процесі їх господарського та рекреаційного використання. У 1976-80 рр. у Житомирській обл. чисельність, у порівняні з 197175 рр., скоротилася в 4 рази. У 1987 р. у пониззі Дністра мешкало 60 норок, а у 2000 р. — близько 10. Стабільна чисельність, з тенденцією до збільшення спостерігається на Півдні України. На сьогодні в межиріччі Дністра та Дунаю мешкає щонайменше 70 особин цього виду. Негативний вплив на популяції європейського виду створює більш конкурентно спроможня американська норка. Експериментально доведено, що при їх паруванні вагітність закінчується резорбцією ембріонів.

Особливості біології та наукове значення

Їжа норки: риба (20-35%), жаби (25-73%), раки (5-30%), молюски, комахи, полівки, миші та водоплавні птахи. Часто робить схованки корму. Статевої зрілості досягає у 9-11 місяців. Вагітність триває 40-43 дні. У квітні-липні самка народжує 1-7 сліпих щенят, якістаютьсамостійни-ми у 2,5-3 місяці. Веде осілий спосіб життя і має невелику індивідуальну ділянку (12-100 га). Здебільшого вона контролює 250-2000 м берегової лінії шириною 50-100 м. Типовим житлом хижака є нора з 1-2 надводними входами (0 8-10 см), довжиною 1,5 м, що ведуть у гніздову камеру розміром 48х55 см. В місцях мешкання ондатри і бобра залюбки використовує їх хатки і нори. Річки, стариці, озера, острови, гірські потоки, меліоративні канали з захаращеними, порослими лісом та гідрофільною рослинністю берегами.

Морфологічні ознаки

Невелика тварина з блискучим коричневим хутром темного або світлого відтінків. Верхня та нижня губи білого кольору, іноді має білі плями на горлі, грудях та череві. Довжина тіла самців — 30-44, самиць — 25-35 см, маса, відповідно: 502-949 та 370-700 г.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Як вид, що знаходиться під загрозою знищення занесено до ІІ видання ЧКУ, Червоного списку МСОП і як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється в Дунайському, Карпатському БЗ, Нижньодністровському НПП та можливо в Канівському державному заповідниках.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Розмножується добре, в Україні не розводять.

Господарське та комерційне значення

Раніше мисливський вид.

Основні джерела інформації

Гептнер и др., 1961; Абелєнцев, 1968; Терновский, 1977, 1988; Подласая, Копеин, 1982; Туманов, 1984; Туманов, Зверев, 1984; Турянин, Турянин, 1990; Загороднюк та ін., 1997; Жмуд, 1999; Киселюк, Тьімчук, 1999; Роман, 2000; Роженко, 2001, 2006; Панов, 2002; Колесников, Кондратенко, 2004; Волох, 2004; Шешурак, 2004. Усні повідомлення: Вє-трова, Жили, Євтушевського, Полушиної, Селюні-ної, Ткачука, Химина та Шияна.

Україна туристична

загрузка...

загрузка...