КУРІПКА СІРА

Цей птах є представником родини фазанових. Його середня вага від 300 до 480 г. Як видно з її назви, куріпка має загальне забарвлення сірого кольору. Самець відрізняється від самки тим, що має на передній частині черевця коричневу пляму у вигляді підкови; у самки ця пляма невелика, тьмяна або зовсім відсутня.

Живуть куріпки осіло. Вони населяють відкриті біотопи, переважно в сільськогос-подарських угіддях, проте можуть триматися і по балках та вирубках, в заплавах річок, на пе-релогах, у полезахисних смугах та великих садах, відвідують орні землі. Добре почувають себе куріпки і на покинутих аеродромах, спокійно мешкають поблизу селищ та міст і навіть збільшують тут свою чисельність.

Куріпки — моногами, тобто живуть парами. Ранньою весною, коли розтане сніг, ці Тітахи утворюють пари — це можна побачити у середині лютого по слідах на залишках снігового покриву. Цікаво, що самка сама обирає собі партнера. Гніздо птахи влаштовують у невеликій ямці на землі, яку вистилають своїм пір’ям та сухою травою. Сіра куріпка найбільш плодовита з усіх курячих — інколи вона відкладає до 25 яєць, але в середньому у кладці буває 13-15 яєць. Самець теж бере участь у насиджуванні, яке триває 24 дні. Новонароджені пташенята хоч і маленькі (важать всього 7-8 г), проте відразу після обсихання здатні слідувати за батьками. Росте малеча досить швидко: через місяць вага пташенят збільшується до 100 г, через два місяці — до 300 г, а ще через місяць вони важать 350 г. Статевої зрілості птахи досягають наступної весни. Доживають куріпки лише до трьох років.

Наприкінці літа, коли молодняк вже підріс, сірі куріпки збираються в зграйки. Ночують такі табунки прямо на землі, під купами хмизу або соломи, під гілками ялинок, що низько нависли над землею, у густому бур’яні. Взимку куріпки ночують на снігу або якщо він глибокий, то у снігу: вони закопуються в нього і сплять усією зграєю в одній лунці (яку використовують не один раз). Створюючи цим самим свій мікроклімат, птахи забезпечують собі мінімальні нічні енерговитрати, що, у свою чергу, дає можливість вижити в екстремальних умовах зимового холоду — цим вони відрізняються від глухарів, тетеруків, рябчиків та білих куріпок.

Молоді куріпки харчуються гусінню совок, дротяниками, кобилками, молюсками та іншими безхребетними, інколи поїдають ягоди. Дорослі птахи їдять зелені частини рослин, насіння різних трав і польових культур, а також ягоди. Взимку куріпки прилітають на поля озимої пшениці або соняшника, їх часто можна побачити біля токів, скирд та куп соломи. Харчування куріпки польовими бур’янами дозволяє вважати її корисним для сільського господарства видом.

У багатосніжні зими або коли сніг береться льодовою кіркою, куріпкам доводиться досить важко. Тоді вони збиваються у великі зграї і переміщуються до людських поселень.

До ворогів сірої куріпки відносять лисиць, єнотовидних собак, бродячих собак та котів, сіру ворону і деяких хижих птахів.Сіра куріпка є перспективним мисливським видом області.