Збереження вузькоколійної залізниці Антонівка-Зарічне сприятиме розвитку зеленого та екотуризму у Володимирецькому районі
Північ Рівненського Полісся – глухий, мало зачеплений сучасною цивілізацією край. Сюди можна доїхати кіньми, автомобілем підвищеної прохідності або найдовшою в Європі вузькоколійною залізницею Антонівка-Зарічне. Ця залізниця – унікальне, в чомусь навіть культове місце. Не позначена на більшості карт цього регіону, вона тим не менше відома німцям, датчанам та полякам, які неодноразово приїздили сюди на екскурсії в останні роки, а в Інтернеті вузькоколійці присвячено декілька сайтів у Росії, Білорусі, Україні.
Майже столітні рейки, шпали, покладені у сімдесяті роки минулого століття, старі вагони, рідкісний тепловоз, семафори, мабуть єдиний в Європі стометровий залізничний міст… з дерева. А навколо тягнуться нескінченні ліси, болотяні нетрі, іноді між ними трапляються блакитні плеса озер, сині нитки річок, села чи маленькі хутірці. Це своєрідна поліська машина часу, яка перенесе вас на століття назад.
Існування вузькоколійної залізниці Антонівка-Зарічне, яке є справді туристичною перлиною Рівненщини, опинилося під загрозою. Міністерство інфраструктури України та Державна адміністрація залізничного транспорту мають намір ліквідувати її через збитковість. Абсолютно невиправданою є позиція, коли до уваги беруться лише економічні чинники, а нехтуються соціальні та інші аспекти. Кілька років тому вузькоколійка Антонівка-Зарічне набрала найбільше прихильників у проекті «7 чудес Рівненщини» і стала переможцем. Залізничні начальники заявляють, що вона завдає збитків на п’ять мільйонів гривень. Чомусь про людей ніхто не думає. Адже залізниця виконує ще й соціальну роль. Для поліщуків це практично єдина можливість добратися до Сарн, Рівного чи столиці. Тутешні школярі їздять у Володимирецький колегіум, а студенти – у навчальні заклади по всій Україні. Закриття вузькоколійки спричинить значне погіршення соціально-психологічного клімату серед мешканців віддалених від обласного та районного центрів населених пунктів Полісся. Стан державної автомобільної дороги Володимирець-Малі Телковичі-Бишляк, вздовж якою проходить вузькоколійна залізниця, є аварійно небезпечним. У зв’язку з цим автоперевізники відмовляються здійснювати перевезення пасажирів по даній дорозі. Орієнтовна ж кошторисна вартість її капітального ремонту складає понад 55 мільйонів гривень. Крім того населені пункти, через які проходить вузькоколійна залізниця, належить до зони спостереження Рівненської АЕС. При виникненні на атомній електростанції надзвичайної ситуації техногенного характеру вона є можливим маршрутом евакуації населення Володимирецького району. Не менш важливим є і значення “кукушки” як унікального туристичного об’єкта. Володимирецька та Зарічненська районні ради з усіх сил намагаються зберегти цю перлину. Спільно реалізуюється корпоративний проект “Розробка інноваційного туристичного продукту “Поліський трамвай”. У 2009 році він переміг на Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Він також підтриманий проектом Програми малих грантів глобального екологічного фонду “Сталий розвиток та зелений туризм у Володимирецькому районі”. Вже традиційним стало проведення на залізничних станціях вузькоколійки щорічних регіональних відкритих етно-тур-фестів “Бурштиновий шлях”. Цей захід приваблює до раритетної “кукушки” тисячі вітчизняних та закордонних туристів. Сьогодні в Україні лишилось, крім рівненської, ще дві діючі пасажирські вузькоколійки (одна у Закарпатті та одна на Кіровоградщині), декілька таких доріг ще функціонують у європейській частині Росії. У Європі подібні залізниці, які збереглися діючими до нашого часу, використовуються з екскурсійною метою; там навіть створена Європейська федерація туристичних і музейних залізниць. Наприклад, у Латвії 33-кілометрова вузькоколійна залізниця Гулбене-Алуксне є культурною пам’яткою національного значення. А ось найдовша в Європі вузькоколійна залізниця протяжністю 106 кілометрів, внесена в усі спеціалізовані міжнародні довідники й енциклопедії, яка є музеєм залізничної справи під відкритим небом і проходить мальовничим, мало зміненим цивілізацією Поліссям з численними озерами, річками, архаїчними селами, - сьогодні під загрозою закриття. Сьогодні вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне – місце роботи для 170 чоловік (тут працювали й працюють цілі сімейні династії) та практично єдина можливість для тисяч поліщуків добратися із своїх лісових сіл до Великої Землі. Але в ширшому розумінні – це діюча історична пам’ятка, частина нашої історії, живий монумент Поліссю і його бідним, але працьовитим і духовно багатим жителям. Якщо не стане залізниці (а до того йдеться) – не стане цілого періоду нашої історії. Полісся втратить частину своєї унікальності і самобутності.
Олег Босик
провідний спеціаліст
відділу культури і
туризму Володимирецької РДА
{vsig}foto_shok3{/vsig}
Українське біле озеро називають озером молодості
Біле озеро Озеро карстового походження з чистою і прозорою водою.
Арбузинський каньйон одне з найкрасивіших місць України
Арбузинський каньйон Арбузинський каньйон – це молодший брат Актовського каньйону. Названий так, бо крізь валуни вперто пробиває собі дорогу річка...
Фортеця Меджибіж одна з найбільших і найдавніших фортифікаційних споруд України
Меджибізький замок – легендарне давньоруське укріплення, що успішно протистояло татарським навалам. Місто розкинулося на високому лівому березі...