Вона є цілком добровільною і незалежною від сертифікації якості розміщення, тому що свідчить лише про енологічно сприятливий (чистий) спосіб ведення власного господарства. Нерідко вдосконалення комфортності розміщення може навіть суперечити екологічним вимогам, зокрема з приводу використання будівельних матеріалів, які вміщують азбест, пластикових садових меблів, одноразового посуду, кімнат помешкання, обладнаних синтетичними матеріалами, застосування засобів побутової хімії, неналежної економії газу, електроенергії та води.

 Істотною вимогою, яка не завжди виконується сьогодні сільськими господарями, що надають туристичні послуги, але буде обов'язковою, е наявність довідки із санепідемстанції про відповідність джерела питної води державним стандартам. Ще наприкінці XX століття якістю навколишнього середовища почали перейматися і державні структури, громадські організації окремих країн, і безпосередньо самі громадяни. Яким повітрям дихати, на якому ґрунті вирощувати продукти харчування

Який стан водних ресурсів в Україні?, яку пити воду? Ці питання у XXI столітті стали зовсім нериторичними. Від уживаної нами води найбільшою мірою залежить стан нашого здоров'я і майбутнє прийдешніх поколінь. Особливо нагальною ця проблема стала для сільських територій України, де традиційно споживається неочищена вода. В окремих випадках це призводить до негативних наслідків для здоров'я людей.

Упродовж лише 2002 року у водний басейн країни скинуто 2,9 млрд.. кубічних метрів заб­руднених стоків. Майже три чверті з них пот­рапило в поверхневі водойми (озера, ставки, річки) внаслідок недостатнього очищення вод на очисних спорудах. Решта 782 млн. кубічних метрів брудної води надійшла у водойми взага­лі без очищення, що у 1,9 разу більше, ніж у 1990 році.

Незадовільний стан функціонуючих очис­них споруд, зменшення їхньої потужності ос­танніми роками, а також відсутність у багатьох населених пунктах централізованого водовідведення стали основною причиною скидання неочищених забруднених стоків.

Як свідчить Державна гідрометеослужба Мінекоресурсів України, у задовільному стані залишилися лише річки Карпат і гірського Криму, решта водних об'єктів продовжують зазнавати великого антропогенного тиску. Майже в кожній шостій пробі води фіксується невідповідність гігієнічним нормативам. Нега­тивно впливають на якісний стан поверхневих вод сполуки важких металів і азоту, сульфати, нафтопродукти.

За даними моніторингу Міністерства охо­рони здоров'я України, 2002 року кожна сьома проба води, взята із системи господарсько-питного постачання, не відповідала санітарно-гігієнічним вимогам на санітарно-хімічні по­казники і кожна тринадцята - на мікробіоло­гічні (Національна доповідь про стан навко­лишнього природного середовища України у 2002 році.

Водні ресурси країни надзвичайно обмеже­ні і становлять 52 км куб./рік, у тому числі по­верхневі - до 39 км куб./рік, підземні - до 13 км куб/рік Водоспоживання наближається до ме­жі ресурсів і становить 30 - 36 км куб./рік Вода у 61 відсотка річок України оцінюється як дуже забруднена і лише у 3 відсотках річок вона має задовільну чистоту. Найбільш розповсюдже­ними забруднювачами води є нітрати (до 2 норм гранично допустимої концентрації -ГДК), феноли (до 16 норм ГДК), нафтопродук­ти (до 10 норм ГДК), сполуки міді (до 11 норм ГДК), цинку (до 10 норм ГДК), марганцю (до 50 норм ГДК).

Як правило, у більшості випадків там, де від­сутня мережа централізованого водопоста­чання, відсутня і каналізація. «Продукти» (сто­ки з туалету, ванної, кухні) людської діяльності накопичуються переважно на глибині від 3 до 20 метрів, де залягає верхній шар ґрунтових вод, і ці відходи мають більшу концентрацію, ніж у поверхневих водах. Відстань вигрібних ям у декілька десятків метрів від колодязів з питною водою не захищає їх від забруднення.

Централізованою каналізацією забезпечено 94 відсотки міст, 57 відсотків селищ міського типу, 3,1 відсотка сіл (Значення води в житті людини.

В Україні найбільша проблема - твердість криничної води і вміст у ній заліза, котрий іноді досягає 12-20 мг/л за норми 0,3 мг/л. У більшості випадків колодязі не бувають глиб­ші за 30 метрів, але тільки починаючи з глиби­ни більш як ЗО метрів вода є придатною для внутрішнього споживання. У мілких колодя­зях уміст бактерій, пестицидів, гербіцидів, фосфатів, нітратів у багато разів перевищує норму, тому що до цієї глибини в підґрунто­вих водах зосереджено небезпечні концен­трації забруднювачів (Водні ресурси України).

Якість підземних вод погіршується неухиль­но. Активне в минулі часи використання міне­ральних добрив і пестицидів не пройшло без­слідно, особливо на сході та півдні країни. Ме­тали та їх сполуки призводять до порушення діяльності внутрішніх органів людини. Прони­каючи в тканини організму, вражають кишеч­ник, легені, печінку. За даними ВООЗ, вода міс­тить 13 тисяч токсичних елементів, тому по­над 80 відсотків усіх захворювань передаються через воду (Синяк В. В., директор ПП «Геотех­нології». «Ресурси природних вод Карпатсько­го регіону».

З метою захисту водних ресурсів у сільській місцевості забороняється:

забруднювати території скиданням не­чистот, сміття, гною, промислових відходів, отрутохімікатів тощо;

стійбище та випас худоби у прибережній смузі каналів, річок з усіма їх притоками ближ­че 100 метрів від лінії урізу води в них за мак­симального рівня;

застосування для рослин отрутохіміка­тів, органічних і мінеральних добрив, авіахі-мічна обробка землі та обробка аерозольни­ми генераторами в природоохоронній смузі водойм...

Житлові будинки, населені пункти, промис­лові підприємства для попередження забруд­нення ґрунту повинні облаштовуватись водо­непроникними вигребами, ізольованими під­логами у тваринницьких фермах, конюшнях; відведенням забруднених поверхневих стоків.

Еталон питної води

Природна вода із загальною мінералізацією не більш як 500 мг/л. Уміст Са - близько 100 мг/л; співвідношення Ca/Mg - менш як 2/1; № -менш як 10 мг/л. Твердість - менш як 6,0; рН -6,0-8,0. Інші макро- і мікрокомпоненти - відпо­відно до ГДК за ВООЗ (Шляхи забезпечення якісною питною водою населення України. Си­няк В. В. Доповідь на міжнародній науково-практичній конференції «Ресурси природних вод Карпатського регіону», Львів, 4-5 квітня 2002 р.

Вода не має містити такі токсичні компо­ненти, як ртуть, талій, кадмій, нітрити, ціаніди, хром (+6), 1,1-дихлоретилен, 1,2-дихлоретан, бензапірен) у концентраціях, що визначають­ся стандартними методами досліджень.

Охорона вітчизняного водного басейну

Для попередження забруднення річки, зни­щення флори і фауни на її берегах, а також створення сприятливих для них умов, по обидва береги річища на території долини встановлюються так звані прибережні захисні смуги та водоохоронні зони. Ці ділянки є при­родоохоронними територіями, господарська діяльність на яких має обмеження і регулюєть­ся Водним кодексом України.

Стаття 87 Водного кодексу України зо­бов'язує: «Для створення сприятливого режи­му водних об'єктів, попередження їхнього заб­руднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також змен­шення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.Водоохоронні зони є природоохоронною територією господарської діяльності, що регу­люється. На території водоохоронних зон за­бороняється:1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;влаштування кладовищ, скотомогильни­ків, звалищ, полів фільтрації;скидання неочищених стічних вод, вико­ристовуючи рельєф місцевості (балки, пониз­зя, кар'єри тощо), а також потічки....Виконавчі комітети місцевих Рад народ­них депутатів зобов'язані доводити до відома населення, всіх зацікавлених організацій рі­шення щодо меж водоохоронних зон і прибе­режних захисних смуг, а також водоохорон­ного режиму, який діє на цих територіях.Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смут, а також до­держанням режиму використання їх терито­рій здійснюється виконавчими комітетами місцевих рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища».Згідно з даними Науково-дослідного інсти­туту водогосподарсько-екологічних проблем України, в разі відсутності обрушення берега або його ерозійної активності та вузької смуги підтоплення ширина водозахисної смуги вста­новлюється по обидва боки від водотоку:для малої річки - 250 м;для середньої річки - не менш як 500 М;для великої річки - від 1 км до 7 - 8 км.На території населених пунктів розміри во­доохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюються відповідно до наявних на час встановлення конкретних умов забудо­ви, але не ближче, ніж 10м від берега (Зуб Л.М. Водоохоронні зони та прибережні захисні смуги річок).Нормативно-правовими актами України визначена прибережна захисна смута. Це те­риторія обмеженої господарської діяльності де забороняються будь-які роботи, окрім влаштування сінокосів та пасік. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва бе­реги річок та навколо водойм уздовж урізу во­ди шириною:для малих річок, струмків і потічків, а та­кож ставків площею менш як 3 га - 25 м;для середніх річок, водоймищ на них, а та­кож ставків площею понад 3 га - 50 м;для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м (стаття 88 Водного кодексу Укра­їни).Якщо крутизна схилів перевищує три граду­си, мінімальна ширина прибережної захисної смути подвоюється. У межах наявних населе­них пунктів прибережна захисна смуга вста­новлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. У разі нового землевідведення чи забудови мають бути дотримані встановлені норми.«Прибережні смути є природоохоронною територією з режимом обмеженої господар­ської діяльності. У прибережних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах заборо­няється:розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також са­дівництво та городництво;зберігання та застосування пестицидів і добрив;- улаштування літніх таборів для худоби;будівництво будь-яких споруд (крім гідро­технічних, гідрометричних та лінійних), у то­му числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоя­нок автомобілів;миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів ви­робництва, кладовищ, скотомогильників, по­лів фільтрації тощо...» (стаття 89 Водного ко­дексу України).Причини деградації малих і середніх річокНегативно впливає на річку комплекс різ­них чинників:розорена поверхня водозбору сприяє зростанню поверхневого, а не підземного живлення річки;розорені схили річкової долини, а особ­ливо заплави, не зупиняють цей поверхневий стік у річку;поверхневий стік сприяє збільшенню зли­ву в річку найлегших, найпоживніших фрак­цій ґрунту;з ґрунтом у річку зливається дуже багато поживних речовин - біогенів, мікроелемен­тів;надлишок рослинної маси не встигає роз­кластися до найпростіших речовин;цей надлишок опадає на дно річки, утво­рюється мул;процес замулення підсилюється надход­женням змитого поверхневим стоком ґрунту;у замуленому руслі ще інтенсивніше роз­виваються процеси заростання водяною рос­линністю, чим підсилюється замулення русла;у замуленому руслі зменшується проточ­ність - річковий стік частково переходить у підземний стікЯк наслідок - річка замулюється, заростає, гине (Хімко Р.В. Регіональні особливості гос­подарського використання малих річок).Ефективно захищають річки від руйнівних процесів лісонасадження. З досвіду україн­ських лісівників відомо, що середня ширина захисної смуги по обидва береги річки довжи­ною понад 100 км має бути 50-100 м, на річках довжиною менш як 100 км - до 50 м. На ділян­ках річок, що пересихають, та на дуже малих річечках від витоків до 50 м (за довжиною) ши­рина лісового насадження повинна бути 20 м; на ділянці 50-100 км - 30 м; на ділянці більш як 100 км - не менш як 40 м (Зуб Л.М. Віднов­лення природних комплексів річкових долин (ландшафтна фітомеліорація).Причиною екологічних проблем у навко­лишньому середовищі, зокрема в сільській місцевості, є людська байдужість, невігластво та брак інформації щодо стану довкілля. Лю­ди в своїй переважній більшості керують сво­їми вчинками як мовиться у прислів'ї: «Моя хата скраю - я нічого не знаю». Одне з основ­них завдань у діяльності Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Укра­їні полягає в постійній просвітницькій роботі серед сільських господарів, що надають ту­ристичні послуги. І це дає відповідний резуль­тат, тому що господарі самі в першу чергу за­цікавлені в чистоті природи, яка їх оточує. Палітра заходів Спілки в цій царині найрізно­манітніша - від наукових лекцій фахівців до проведення науково-практичних конферен­цій, семінарів, тренінгів, виставок-ярмарків сільського зеленого туризму і захисту навко­лишнього середовища, публікацій статей з екологічної тематики в журналі «Туризм сіль­ський зелений» та в інших друкованих видан­нях, виступів активістів Спілки на радіо і теле­баченні.Пропагуючи здоровий спосіб життя й обе­рігаючи річки, озера, ставки, луки, полонини, гаї та ліси, флору і фауну, заболочені місця як невід'ємну частину цілісної екосистеми, міс­цеві осередки і регіональні відділення Спілки зобов'язані дедалі активніше використовува­ти місцеві традиції, народні чи релігійні свя­та, співпрацю з учителями, управлінцями. Ефективною може бути реклама сільського зеленого туризму на місцевому рівні в поєд­нанні з використанням барвистих стендів, стіннівок, листівок, фотокомпозицій, присвя­чених проблемам захисту навколишньої біосистеми.Законодавча база, що регулює якість питної води в УкраїніГоловним регулюючим актом, що регламен­тує державний контроль та управління в галузі охорони й використання вод та відтворення водних ресурсів, є Водний кодекс України, введений в дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року.Також якість питної во­ди регламентується таки­ми документами:Законом України «Про питну воду та питне водо­постачання» (від 10 січня 2002 року №2918-111);Законом України «Про Загальнодержавну прог­раму «Питна вода Украї­ни» (від 3.03 2005 року №2455-IV);Указом Президента «Про рішення Ради націо­нальної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 року «Про стан безпеки водних ресурсів держави та якість питної води в містах і селах України» (від 4 лютого 2003 року №75);збірником «Вода питна нормативні доку­менти (Законодавство. Стандартизація. Кла­сифікація. Сертифікація)». Довідник (у 2 то­мах). Упорядник Тимошенко B.C. За загаль­ною редакцією Іванова В.Л. /Львів, ЛЕОНОРМ, 2001 р./.Василь ВОВК

 


Останні матеріали