ОСТРІВ БЕРЕЗАНЬ

Острів лежить на прибережній мілині, що відходить від мису Аджіяск і зхідного берега Березанського лиману, в 4,1 кілометра на схід від мису і в 12,8 кілометра на захід від Очакова. Північну і східну частини острова омивають води Бугу і Дніпра, західна і південна - Чорним морем.

На думку багатьох дослідників, саме острів Березань – відображено у казці Пушкіна про «… царя Салтана».

Сам острів є доволі маленьким, загальна площа не перевищує десяти гектарів. 850 метрів з півдня на північ. В північній частині його ширина становить 350 метрів, у південній не перевищує 200.

Острів є абсолютно безлюдним, більше того, на ньому немає ні дерев, ні кущів. Однак це він сьогодні такий, адже за свідченнями археологів безлюдним він був далеко не завжди. Так у північно-східній частині острова в кінці минулого століття археологи відкрили найдавніше на території СРСР поселення греків, засноване в VII столітті до нашої ери, - місто борисфенітів, подібний Ольвії та іншим давньогрецьким містам, що з'явилися в Північному Причорномор'ї значно пізніше (в V- VI ст. до н.е.). Острів оголошений археологічним заповідником.

Археологічні дослідження на ньому були розпочаті в кінці минулого століття, вони тривають і зараз. Тут знайдені залишки  кіммерійців, скіфів, греків, римлян, готів, варяг, турків: зернові ями для зберігання зерна, зернотерки, серпи, леміш плуга, гончарні печі, величезна кількість кераміки місцевого виробництва і привізний (з Греції та Риму): судини, миски, амфори, покриті чорним лаком і барвистими малюнками; ливарні форми для відливання виробів з металу, тиглі для плавки з руди заліза, бронзові голки, рибальські гачки, грузила, цвяхи та ін.

Дуже довго археологи сперечалися, висловлюючи різні гіпотези, щоб пояснити, як могло існувати на такому маленькому клаптику землі, та ще й без води (на острові зараз немає води, придатної для пиття), досить значне поселення. Топографічний аналіз берега, гідрографічний аналіз глибин підтверджують гіпотезу вчених про те, що в період заселення греками Березані це був не острів, а півострів, що з'єднувався з материком в районі мису Аджіяск. Припускають, що Березанський лиман був не лиманом, а гирлом річки, що впадала в море. Коли поступово рівень моря підвищився на 6-8 метрів, воно затопило долину річки і утворився Березанський лиман, а півострів перетворився спочатку в довгий вузький острів Березань, який до теперішнього часу звузився і вкоротили в кілька разів.
Повз острів проходив торговий шлях "із варяг в греки".

У 1907 році посередині острова була споруджена "фортеця-мішень" з лабіринтом бліндажів. Острів в цей час використовувався як артилерійський полігон для випробування далекобійної морської артилерії.

На початку Другої світової війни на острові знаходилася 85-а зенітна батарея Очаківського укріпленого сектора берегової оборони Одеської військово-морської бази. Батарея прикривала підступи до порту і місту Очакова з боку моря, здійснювала протиповітряну оборону судів і кораблів, що входили (виходили) в Дніпровсько-Бузький лиман і підтримувала своїм вогнем льотчиків 9-го авіавинищувального полку, які обороняли Очаків з повітря.