ЛІСОВИК

Коли Лісовик сердиться, мавки, лісові красуні, під його грізним поглядом припиняють свої весе­лощі. Навіть дерева схиляють перед ним низько свої крислаті віти та знімають шапки, бо він — володар лісових угідь. Полісун — вірний слуга дідугана, як і Полісовки, лісові царівни, що пильнують за звіриною, аби з нею чогось не трапилось. Вони випасають усяку звірину, бо то їхня худоба, а вовки та ведмеді — то їхні вірні пси. Тому-то пастухи укладають з Лісовиком та ними угоду, щоб дикі звірі не забирали худоби; приносять їм жертву у вигляді яйця або печива з житнього борошна, яку кладуть на лісовому перехресті чи на галявині. Особливо ганяє Полісун вовків своєю великою пугою, в яку свистить, бо він — їхній пастир і вовчий бог. Де війна, то туди він і турить їх на прокорм.

Лісовик, як і Полісун, живе зі своїм сімейством на деревах і в хатах-пустках. Полюбляють і дупла сухих дерев.Чому сухих? Тому що, як кажуть у народі: "Закохався, як чорт у суху грушу", там ховається усяка нечиста сила, з якою вони компанюють.

Лісовик такий, як чоловік, але буває заввишки, як дерева в лісі. А Полісун у траві заввишки такий, як трава. При всій своїй схолсості з людьми у лісових духів нема тіні. В Лісовика, як і в людей, є і жінка, і діти. Коли Лісунка не має своїх, то краде чулеих, особливо тих дітей, яких проклинають рідні. Дитина, яка побувала в Лісовика, вміє ворожити.

Полюбляє Лісовик кричати в лісі. Часом здіймає галас, змушує блукати людину, збиває її з дороги. Лк і Полісун, перекидається знайомою людиною, заводить з нею розмову, а потім веде її, сплутавши дороги, далеко в ліс, у густі нетрі та болота. Багато їх молена бачити Купальської ночі — тоді їм так регочеться, як ніколи!

Старі люди розповідають, що взимку в лісі можна зустріти сивого діда без шапки із замерзлими вістряками під носом, які висять аж до землі, як бурульки зі стріхи. Коли перехолсий потягне того діда за бороду, той може розсипатися золотом. Ото вже пощастить тоді комусь...

Та Лісовик майже завледи невидимий, лише голосом та співом виказує свою присутність. Побачити його молена, зігнувшись і дивлячись назад поміж ніг. А щоб не зачепив, треба сказати:

"Мені туди дорога". Лісовик боїться солі і липового поліна. Позбутися впливу його магічних дій можна, вивернувши на собі сорочку або вдягнувши черевики не на ту ногу, — тоді повернеться пам'ять. Люди вшановують Лісовика на третього Спаса, 16 серпня, — кладуть йому на лісовій галявині хліб або іншу жертву, щоб він не робив зла та не "водив" людей.

Лісовик — істота добра, рідко відповідає на зло людини злом, та все ж може погубити людину, приміром, коли чоловік ночує з кіньми біля лісу або спить на узліссі. Тоді тихенько краде ту людину і затягує в ліс. Рідко так буває, але може підійти до вогню, біля якого заночували чоловіки, погріється з ними трішки, а то й пожартує.

Є в Лісовика ще один вірний помічник — Блуд. З ним він любить перегукуватися в лісі. Лісовик може стати вовком чи лисицею, а Блуд — совою або іншим птахом, і коли людина відгукнеться до них, заманюють її все далі і далі за собою, аж поки треті півні не заспівають. Духи Шум-лісу можуть зовсім замучити бідного. Блуд перекидається ще котом, собакою, козою, копицею сіна, а то й світлом. Коли чоловік підійде до світла, воно перебирається на інше місце. Взимку заводить у такі нетрі лісів та боліт, що чоловік замерзає. Може познущатися з нього у постаті жінки і водить до півночі по лісу, а після півночі заводить його в рів і там так поб'є, що той на другий день може вмерти.

Мавки недаремно бояться Лісовика, бо знають, що в лісі живе ще одна лісова людина; її називають заклятою, або Чугайстром. Він примушує чоловіка танцювати, граючи на сопілці. Люди кажуть, що Чугайстер голий, рогатий і волохатий; ходить лісами, блукаючи. Ніяка звірина не може його з'їсти ані людина вбити, бо йому так "пороблено". Кажуть, що він чатує мавок, зарившись у листя, а коли та підійде, то вбиває її і їсть. Мавки бояться Лісовика не тому, що він буває сердитий, а тому, що він нагадує їм ту закляту людину.

Іноді Лісовик може з'явиться у вигляді вогняного змія. Це буває тоді, коли бог Перун так вдарить по чорних хмарах у небі своєю важкою кувалдою, що з них сипляться блискавки — і прямісінько на те дерево, в дуплі якого сховався чорт. Громовержець вбиває їх громом — чорти тоді розливаються смолою, як чорна хмара дощем. Ось чому люди бояться під час грому ховатися під такими деревами, а Лісовику нікуди діватись — він змушений шукати собі помешкання та приятелів.

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ