БИСТРЯНКА

Тіло подовжене, сильно стисле з боків, покрите тонкою, легко спадає лускою. Від уклей зовні вона відрізняється наявністю як чорних крапок знизу і зверху проривів бічної лінії, так і іноді темною смужки по тілу. Тіло у бистрянки вище, ніж у уклей. Рот кінцевий, спина чорнувата, із зеленуватим відливом. Нижні частини боків і черевце сріблясті. Спинний і хвостовий плавці сірі, грудні, черевні і підхвостовий - світлі, з жовтуватими підставами.

Мешкає переважно в річках, а також у руслових водосховищах на швидкій течії. Тримається зграйками, в літній час при тихій сонячній погоді снує біля самої поверхні води, підхоплюючи пливуть тут частинки корму. Зграї бистрянки часто змішуються із зграйками уклей. На найшвидших ділянках річки присутні лише бистрянки. Взимку вони скупчуються в спокійних заводях, затоках, в місцях впадіння джерел і струмків.

Бистрянка відкладає ікру окремими порціями на каменях протягом травня - червня. У верхній течії Дністра в її самок довжиною 7-10 см налічували від 715 до 1350 ікринок. Вперше риба нереститься в дворічному віці, коли досягає (наприклад, в річках Закарпаття) довжини 8-10 см і маси близько 10 г.

Довжина найбільших риб не перевищує 12 см.

Харчується повітряними комахами, а також організмами, які живуть в товщі води (рачки, личинки комарів, жуків і водорості). Бистрянка харчуються хижі риби - жерех, щука, судак. Так, в харчовому раціоні дунайського лосося в річці Черемоші бистрянка становила понад 12%.

На Україну бистрянка зустрічається в басейнах усіх річок. У гірських річках вона більш численна, ніж в рівнинних, і населяє навіть їх верхні течії. Водиться також у руслових водосховищах, наприклад в Бахчисарайському і Альмінському (Крим). У великих водосховищах зникає.