Найменше місто Тернопільщини (3.1 тис. жителів), центр району, розташоване на правому березі р. Коропець. Підгайці, що згадуються вперше в 1463 р. уже як місто, спочатку належали роду Бучацьких, а з 1630 р. — Потоцьких. Отримане містом в 1539 р. Магдебурзьке право привело до розвитку торгівлі, ремесел і росту єврейської громади, представники якої становили більшість мешканців Підгайців напередодні Другої світової війни. В XVI–XVII ст. місто не один раз піддавалося нападам татар, турків, російських військ і козаків. Найбільш пам’ятними були 17-денна облога Підгайців татара-ми і козаками в 1667 р., коли загинуло понад 20 тис. чоловік, і перемога гетьмана Ф. Потоцького над татарами біля стін міста в 1698 р. Під час розквіту міста в XVII ст. тут з’являються майже всі нинішні архітектурні визначні пам’ятки, що мали яскраво виражений оборонний характер. Але не всі з них змогли захиститися від руйнівного впливу часу і людської байдужності. Синагога, побудована на початку XVII ст. у рене-сансному стилі, навіть у нинішньому напівзруйнованому стані захоплює своєю монументальністю. Костел, зведений в 1634 р. у пізньоготичних формах з елементами ренесансу неподалік від замку Потоцького (побудованого на початку XVII ст. і безвісти зниклого з обличчя міста), являє нині жалюгідне видовище. Тільки православна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1650—1653 рр ), у якій популярний тоді ренесансний стиль перемішався з укра-їнськими церковними будівельними традиціями, збереглася як нова. Захоплює внутрішній розпис і скульптура, виконані в XVIII ст., а оригінальна конструкція даху не має аналогів у країні. Унікальна дерев’яна скульптура XVII ст. з Успенської церкви зберігається в Ки-ївському музеї українського мистецтва. Зберігся в місті і дерев’яний твір галицьких народних майстрів — Спаська церква, зведена в 1772 р., з добудованою в XIX ст. дзвіницею. Про те, що Підгайці більшу частину своєї історії входили до складу Польщі, нагадує лише пам’ятник А. Міцкевичу, встановлений в 1898 р.