Місто (14.6 тис. жителів) і районний центр, розташоване на лівому березі р. Карачокрак На початку 1740-х років солдати-дезертири і кріпаки-втікачі заснували тут зимівник, що проіснував близько сорока років. У1784 р. ці місця за указом імператриці Катерини II перейшли у власність генерал-майора В. Попова, що заснував кілька слобод, заселяючи їх кріпаками з Катеринославського і Чернігівського намісництв. Василівка, названа на честь власника, стала центральною садибою великого маєтку, куди В. Попов на початку XIX ст. переселив частину своїх кріпаків з Полтавської губернії, а наприкінці 1830-х років кілька родин, куплених у Курському повіті. З часу заснування садиби у Василівці зберігся будинок поміщика (1790 р.) і три господарські будівлі (кінець XVIII ст.). У 1993 р. тут був створений історико-архітектурний заповідник “Садиба Попова”, в який вони увійшли як історична філія “Садиба поміщика періоду освоєння Дикого поля”. Спадкоємці Попова в 1889-1894 рр. побудували у Василівці шикарний замковий комплекс, витративши на нього величезну для тих часів суму півтора мільйони рублів. Замок був розграбований у роки громадянської війни, десятиліттями окремі його будівлі розбиралися на будматеріали, практично знищений старий парк, та навіть споруди, що збереглися, становлять значну цінність. Вони включені в архітектурну філію “Палацовий комплекс” заповідника “Садиба Попова”. Від замку, що за задумом архітектора повинен був нагадувати Воронцовський палац в Алупці, залишилася лише одна з кутових веж, розміри якої дозволяють уявити масштаб усієї споруди. Збереглися мисливський будинок, більше схожий на міні-замок, і ефектна мініатюрна вежа — складова частина оглядового майданчика, звідки відкривався прекрасний вид на мальовничу долину річки і парк. Замковий комплекс оточувала огорожа з вежами, стилізована під фортечні стіни, що місцями нагадують московські кремлівські. На замкову територію вели двоє воріт, влаштованих у дуже схожих конструктивно гостьових флігелях і відмінні лише за конфігурацією веж (кругла і квадратна), що їх вінчають. В одному з них розташований музей садиби, що за сумісництвом виконує ще й функції краєзнавчого районного музею. Заповідник “Садиба Попова” — єдиний збережений у степовій зоні України архітектурний комплекс подібного роду, на жаль, через свій місцевий охоронний статус маловідомий і поки що гідно не оцінений.