Місто (20.4 тис. жителів), центр району, розташоване на лівому березі р. Айдар. Старобільськ формувався у три періоди. Перше поселення (слобода Бєльська) було засноване ще наприкінці XVI ст. завдяки окольничому Бєльському, що будував на Сіверському Дінці місто Цареборисів (нині село Червоний Оскіл Харківської області). Він заохочував заселення вільних земель, але надмірна активність окольничого викликала підозру царя Б. Годунова — Бєльський був схоплений, а слобода спорожніла. Удруге цю територію з 1686 р. обживали козаки Острогозького слобідського полку. Бєльське містечко проіснувало до 1708 р., коли практично всі поселення на берегах Айдару були знищені каральним загоном, що придушував Булавінське повстання. Втретє ці місця, віднесені до Воронезької губернії, стали заселяти в 1732 р. Сюди переселили селян із кількох північних сіл губернії, а також повернулися втікачі Острогозького слобідського полку. Нові поселенці назвали свою слободу Старою Білою. Із 1782 р. вона була приписана до Деркульського казенного кінного заводу, а в 1797 р. стала повітовим містом Старобільськом у складі Слобідсько-Української губернії. У першій половині XIX ст. Старобільськ, у якому проходили чотири щорічні ярмарки, стає центром ремесел і торгівлі всієї округи.