Місто (110.3 тис. жителів) обласного значення, розташоване на високому правому березі р. Сіверський Донець, Лисичанськ був заснований в 1795 р., хоча раніше (1753 р.), у зв’язку з дислокацією в цих місцях Підрозділів Бахмутського гусарського полку, виникло с. Верхнє (Третя Рота), а в 1770 р. — с. Рубіжне, які згодом злилися з містом. Першовідкривачем кам’яновугільних покладів Донецького басейну вважається відомий російський рудознавець Г. Капустін, що виявив їх в 1721 р. у нижній течії Сіверського Дінця. Тому встановлений у Лисичанську пам’ятник (1960 р., скульптори А. Бірюков, Г. Смішний, В. Федченко, І. Чумак) , що зображує дослідника земних надр зі шматком антрациту і геологічним молотком у руках, виглядає цілком закономірним. Добувати вугілля в промислових обсягах почали в Донбасі значно пізніше. Відповідно до указу імператриці Катерини II для забезпечення вугіллям Луганського ливарного заводу на селянських землях с. Верхнього в урочищі Лисича Балка був заснований перший у Донбасі кам’яновугільний рудник, що поклав початок розробці цього виду корисних копалин у Східній Україні. До 1802 р. лисичанські вугільні розробки були єдиними у всьому Донецькому басейні, а найвищого рівня видобутку (близько 11.5 тис. тонн на рік) казенний рудник досяг у 1840-і роки у зв’язку з появою нового великого споживача вугілля — Чорноморського пароплавства. В 1835 р. на Петропавлівській шахті в основному штреку був прокладений перший рейковий шлях довжиною 76 м, яким вугілля відкочували в дерев’яних вагонетках. Запаси першого кам’яновугільного рудника давно вичерпалися, і тільки пам’ятний знак на дні Лисичої Балки (1960 р.) нагадує про цю знаменну подію, що круто змінила вигляд регіону. В 1890 р. у с. Верхньому російсько-бельгійське акціонерне товариство “Любимов, Сольве і Ко” почало будівництво Донецького содового заводу (“Донсода”), що вступив у дію через два роки. На ньому в 1954 р. була збудована визначна інженерно-транспортна пам’ятка Лисичанська — повітряна канатна дорога, що зв’язала завод з Білогорівським крейдовим кар’єром. Це найдовша (16563 м) канатна дорога в Європі і друга (довша є тільки в Канаді) у світі. 147 колон підтримують потужний канат, яким зі швидкістю 9 км на годину рухається низка вагонеток (кожна у завантаженому вигляді важить по 1200 кг). Лисичанська повітряна канатна дорога являє собою техногенне видовище, що викликає повагу до людських можливостей.