ПЕРЕСОПНИЦЯ ТА МУРАВИЦЯ

Вперше в літописних списках Пересопниця (тепер – село Рівненського району) згадується під 1149 роком і відразу ж посідає одне з чільних місць серед населених пунктів стародавньої Русі. Варто зазначити, що тільки в Київському та Галицько-Волинському літописах про неї існує 18 згадок.

Що ж до, власне, першої згадки, то вона стосується боротьби за київський князівський стіл між князями Юрієм Довгоруким та Ізяславом Мстиславичем – між дядьком і племінником, кожен з яких вважав тільки себе законним та гідним претендентом на владу в Києві. І кожен мав на це певні підстави, оскільки Ярослав Мудрий, помираючи, розділив Київську Русь між своїми синами, не встановивши якогось єдиного закону престолонаслідування. Це й призвело до міжусобних воєн між князями, які точилися десь з півтори сотні років. Князю Володимирові Мономаху вдалося на короткий час більш-менш навести лад у державі. Порядок підтримувався і за його сина Мстислава Володимировича, якого прозвали Великим – і недарма. За багатьма особистими та діловими якостями його можна вважати останньою визначною особистістю на київському престолі. Всі, хто був після нього, – це лише бліда тінь попередніх київських князів.

Так-от, Ізяслав був сином Мстислава Великого, Юрій Довгорукий був сином Володимира Мономаха і рідним братом Мстислава. Оскільки ж у Київській Русі не було чітко визначено, як має переходити влада: чи від батька до сина, чи від брата до брата, то і Юрій, і Ізяслав – кожен вважав себе законним спадкоємцем Мстислава Володимировича та Володимира Мономаха. У ті часи такі суперечки вирішувались переважно на полях битв, а тому обидва князі почали шукати союзників і гуртувати сили для збройного вирішення цього спірного питання. Центром збору Юрієвих військ і стала якраз Пересопниця, якою володів брат Довгорукого – В’ячеслав Володимирович. Нагадаємо, що сталося це в 1149 році, а сама згадка міститься в Київському літописі. Дослівно ж вона звучить так: “А в той час прийшли в город Пересопницю два Юрійовичі, Ростислав і Андрій, і підмога Володи- мирова з Галича. (...) І Юрій прибув до брата В’ячеслава в Пересопницю”.

Далі в літописі під тим же роком і стосовно тих же подій вперше згадується ще один населений пункт, який знаходився на території сучасної Рівненської області, – місто Муравиця (на його місці тепер знаходиться селище міського типу Млинів). Передумовою до цього були такі події: як Ізяслав, так і Юрій як союзників привели із собою іноземні війська, Ізяслав – поляків, Юрій – половців. Та поляки незабаром покинули Ізяслава Мстиславича, оскільки отримали звістку, що на їхню землю напали прусси. Юрій Довгорукий вирішив цим скористатися і вирушив до Луцька, щоб вигнати звідти Ізяслава, який був волинським князем, і приєднати Волинську землю до Київської. Попереду його війська рухався авангард, до складу якого входили і половці, а очолювали передовий загін сини Юрія – Ростислав та Андрій. “Та коли вони стали поблизу города Муравиці, уночі був лютий пополох, так що половці всі кинулися втікати назад із своїм воєводою Жиро- славом Нажировичем”.

Олександр Панасенко