Рахів

Місто (15.1 тис. жителів) і районний центр, розташоване на берегах глибокої долини р. Тиса. Перша згадка про Рахів датується 1447 р. Відповідно до однієї кумедної легенди, назва міста утворилася від українського слова “рахувати”, тому що в цьому місці розбійники підраховували свій грабіжницький дохід. Якщо врахувати, що першими поселенцями в цих місцях були селяни-втікачі з обох боків Карпат, ця версія має право на життя.

В XVIII ст. тут починається промислова заготівля лісу, який сплавляли Тисою до Великого Бичкова, а звідти — до Угорщини. У вдалий рік з Рахова відправлялося до ста плотів. Місто типове своєю провінційністю, підкріпленою багатовіковою історією знаходження в глибинці Австро-Угорщині, Чехословаччини і України. Цим державам зобов’язані своїм походженням і нечисленні місцеві архітектурні визначні пам’ятки, сконцентровані на центральній площі. Це костел (XX ст.), що залишився з австро-угорських часів, і греко-католицька церква (1991 р.), зведена після реабілітації уніатів в Україні. Між ними розташований по-радянському строгий гранітний пам’ятник Олексію Борканюку (1901–1942 рр.), депутатові парламенту Чехословаччини від Комуністичної партії, уродженцеві сусідньої Ясіні, встановлений в 1978 р. На початку 1942 р. він очолив диверсійну групу, закинуту в Закарпаття для організації партизанської боротьби, але незабаром був заарештований і згодом страчений у будапештській в’язниці “Маргіткерут” О. Борканюку, похованому в Рахові, посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.