ХРЕСТОЗДВИЖЕНСЬКИЙ СОБОР

ХРЕСТОЗДВИЖЕНСЬКИЙ СОБОР у Полтаві. Головний храм Полтавського Хрестоздвиженського монастиря. Масивний тринефний семибанний собор розташований на стрілці високого мису, є не лише домінантою монастирського ансамблю, але й домінує у ландшафтній ситуації Полтави й околиць. Споруджений 1689–1709 (є відомості про освячення 1756).

Мурований, потинькований, має 6 опорних пілонів, які несуть систему циліндричних склепінь з 7 банями, з яких 5 розташований над основним тринефним дев’ятидільним обсягом, причому поставлені хрестоподібно по сторонах світу, як в українських дерев’яних п’ятиверхих церквах. Дві бані вінчають вежі, які фланкують двох’ярусний західний притвор. Вівтарна апсида грачаста, трансепт і західні вежі виступають на фасадах невеликими ризалітами. Довжина храму 30 м, висота до зеніту центр, бані 28 м. В інтер’єрі поєднано глибинноосьовий і висотний принципи організації простору. Храм мав 4 престоли. Крім головного, у 1-му ярусі був ще Благовіщенський престол, а на хорах – приділи св. Миколая та Усікновення глави св. Іоанна Предтечі. Собор має оригінальну систему декору фасадів: кути архітектурних форм підкреслено профільованими пілястрами, що по висоті перебиваються горизонтальними імпостами; на рівні хорів собор оперізує горизонтальна тяга. Площини стін оживляють розташовані у 3 яруси вікна і ніші різноманітних форм і розмірів з вигадливими фігурними наличниками. Унікальними є північний, південний і західний портали з трилопастевим завершенням двірного отвору, облямовані профільованими тягами, фланковані гранчастими півколонками, увінчані розірваними фронтончиками з ліпним рослинним орнаментом. У структурі і архітектурному образі собору синтезовано впливи західноєвропейського барокко, традиційних планових структур, давньоруських храмів 12 ст. та улюблених об’ємних композиційних побудов народної дерев’яної монументальної архітектури. Собор має крипту, у якій було поховано архієпископа Слов’янського Амвросія Серебренникова (пом. 1792), єпископа Могильовського Афанасія Вольховського (пом. 1801). Величний чотириярусний барокковий різьблений з липи позолочений іконостас виконав у середині 18 ст. осташківський різьбяр Сисой Шалматов (знищено 1933).