Успенський собор

Коли відвідувач потрапляє на центральний майдан заповідника, йому впадають у вічі руїни величної споруди, він бачить муровані стовпи, рештки склепінь та стін, викладені з незвичної цегли, а з північно-східного боку до них прилягає частково уціліла прибудова з білими стінами і вишукано позолоченою банею. Це рештки Успенського собору — головного храму монастиря, зруйнованого гітлерівськими окупантами. Він був першою мурованою спорудою на території Лаври і посідав центральне місце в архітектурному ансамблі як головний об’ємний компонент. Побудовано його в XI ст. В літопису під 1075 роком сказано: «Почата бысть церквы Печерская надь основаниемь Стефаномъ игуменомъ; изъ основанья бо Феодосий почалъ, а на основании Стефанъ поча; и кончана бысть на третье лето, месяца иуля 11 день». Тобто закладено собор ще при житті Феодосія, 1073 року, а споруджено його в 1077 році. Спочатку він мав вигляд прямокутного шестистовпового триапсидного однокупольного мурованого храму, розміром 34 X 30 X 43 м. Стіни всередині собору були оздоблені фресковим живописом і мозаїкою. Підлога у вівтарі була мозаїчна, решта підлоги вистелена червоними шиферними плитами, інкрустованими мозаїкою. Як підтверджено археологічними розкопками 1951 року, смальта для мозаїки виготовлялася безпосередньо в монастирських майстернях, розписи в соборі зроблені в 1083—1089 роках. Літопис зберіг імена двох древньоруських художників, Аліпія і Григорія, що виконували розписи. На початку XII ст. з північно-західного боку собору була прибудована Іоаннопредтеченська церква, Пізніше Успенський собор став зразком, за яким зводилися монастирські і міські храми в багатьох містах Русі.
За багатовікову історію собор не раз руйнувався, але кожного разу відбудовувався. 1230 року від землетрусу в стінах собору утворилися тріщини. 1240 року Успенському соборові завдали великих руйнувань монголи, після чого довгий час в історичних джерелах про собор відомостей майже не зустрічається. В 1470 році, як це видно з літопису та написів на скульптурному триптиху, Успенський собор був відбудований. Згадані шиферні рельєфи знаходилися на зовнішніх стінах храму, а тепер ці рідкісні пам’ятки образотворчого мистецтва XV ст. зберігаються на стінах головної дзвіниці над північними, східними і західними дверима.
1482 року Успенський собор знову був пошкоджений під час нападу на Київ кримського хана Менглі-Гірея.
Загальний вигляд собору XV ст. з деякими прибудовами XVI ст. зображений на лаврських гравюрах першої чверті XVII ст. Із гравюр видно, що собор у цей період був однокупольний. У XVII ст. він зазнав значних змін. На лаврських гравюрах другої половини XVII ст. собор зображений у вигляді семикупольного і навіть дев’ятикупольного храму.
Пожежею, що сталася 1718 року, знищено внутрішнє і зовнішнє оздоблення Успенського собору. Протягом 1722— 1729 років під керівництвом російського майстра І. Каландіна Успенський собор був відновлений. Після відбудови Іоаннопредтеченська церква увійшла до складу Успенського собору, що набув вигляду великого двох’ярусного семибанного храму, з багатими внутрішніми й зовнішніми декоративними прикрасами.
У 60-х роках XVIII ст. майстер-кріпак С. Ковнір побудував над верхнім карнизом фігурні фронтони. Багаті ліпні оздоби виконав майстер гіпсових справ Ю. Бєлінський.
Внутрішні стіни храму в 20-х роках були розписані настінним живописом, який мав реалістичну спрямованість. Роботи виконували художники лаврської малярні Іван, Алімпій Галик та Пахомій. В 1772—1779 роках розписи поновляв керівник лаврської малярської школи Голубовський та його учні. В кінці XIX ст. всі розписи собору були знищені і замінені живописом псевдовізантійського характеру.
Серед багатого внутрішнього оздоблення художньою майстерністю виділявся вирізьбле-ний з дерева і позолочений іконостас роботи видатних чернігівських майстрів: сніцаря Г. Петрова і художника Я. Глинського (30-і роки XVIII ст.). Срібні з позолотою царські врата головного іконостаса зроблені київським золотарем М. Юревичем.
Цікавою пам’яткою мистецтва були срібна позолочена оправа престолу карбувальної роботи (майстер М. Юревич) вагою 8 пудів 28 фунтів 73 золотники і срібне панікадило вагою 7 пудів 33 фунти з 24 свічниками — подарунок імператриці Єлиза-вети Петрівни тощо.
В Успенському соборі знаходи-лися високохудожні скульптурні пам’ятники із мармуру князеві К. І. Острозькому (1579) і фельдмаршалові П. О. Рум’янцеву-Задунайському. Пам’ятник останньому в 1805 році виконали славнозвісні російські майстри — скульптор І. П. Мартос, виходець з української козацької сім’ї с. Ічня на Чернігівщині (1752—1835), і архітектор Тома де Томон.
У роки Радянської влади Успен-ський собор, як видатна пам’ятка архітектури і місце зосере-дження численних художніх цінностей, був перетворений у музей. У період окупації Києва гітлерівці пограбували цінності музею і 1941 року висадили в повітря Успенський собор.
У післявоєнні роки проводилися архітектурно-археологічні дослідження, його уцілілі частини і блоки законсервовані.