Кріпосні споруди Києво-Печерської Лаври

З письмових джерел відомо, що навколо Києво-Печерського монастиря в кінці XII ст. була збудована мурована фортечна стіна, яка являла собою на той час значну оборонну споруду, Цінні дані про цю стародавню кріпосну стіну виявлені під час археологічних розкопок на території заповідника в квітні 1951 року. Розкопки підтвердили достовірність древніх письмових відомостей про наявність цих стін і допомогли простежити їхній напрям у західній частині заповідника. Встановлено, що стіни мали понад 2 м товщини і досягали 5—6 м висоти. Вони прилягали до південного й північного фасадів Троїцької надбрамної церкви. Після зруйнування монголами древніх мурованих стін, монастир до кінця XVII ст. був обгороджений дерев’яним тином. У кінці XVII ст. навколо території верхньої частини монастиря побудовані муровані стіни з 4 баштами на рогах і З воротами. Довжина стін досягає 1190 м, товщина — близько 3 м, висота — 7 м. З зовнішнього боку стіни гладенькі, з мало вираженим карнизом. Внутрішні частини стін зберігають до цього часу сліди бійниць і спеціальних помостів для стрільців, Муровані стіни Києво-Печерської лаври стали складовою частиною Печерської фортеці, збудованої в 70-х роках XVII ст.
Упродовж 1706—1716 років Печерська фортеця була заново перебудована з ініціативи Петра І під керівництвом інженера Лямота де Тампія. Після перебудови фортеця нагадувала систему земляних валів з редутами, бастіонами та ровами, Фортеця мала троє воріт — Київські, Московські та Васильківські (двоє останніх збереглися до цього часу). В 40-х роках XIX ст. фортецю реконструйо-вано з урахуванням найновіших досягнень військово-інженерної техніки. Тоді ж навколо території Нижньої лаври побудовані кам’яні стіни (з амбразурами, бійницями), довжиною 1210 м, висотою до 5 м і близько метра завтовшки.
Залишки фортеці свідчать про високий рівень фортифікаційної техніки на початку XVIII ст.