ЦЕРКВА ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО ТА ДЗВІНИЦЯ

Комплекс розташований на південній околиці селища, завершуючи високий пагорб правого берега р Чорна Тиса. Виникнення Вознесенської церкви легенда пов'язує з ім'ям пастуха Струка (звідси інша назва церкви - Струківська), який нібито заснував поселення Ясиня і збудував тут у XVI ст. церкву на згадку про чудо - врятування череди, залишеної на зиму в загоні біля стіжків сіна. Цю подію зафіксовано на корогві XIX ст. (зображено Струка з ягням), що зберігається в церкві.Від первісного храму лишилися нечисленні ікони, а власне храм не зберігся.Дерев'яна церква збудована в 1824 р. і є головною складовою ансамблю, що підкреслюється її розміщенням на кращій для огляду мисоподібній ділянці. У1894 р церкву ремонтували з заміною підвалим. Про це свідчить напис, вирізьблений на дверях: "Підвалини робили Спащук Юра, Павлучок Петро, усе робил Павлучок Гриц. 1894".Церква належить до особливого типу храмів, характерних для Гуцульщини верхів'їв Тиси, і є одним з найдосконаліших його зразків. Розпланувально-просторова структура церкви - хрещата, в ній середохрестя (5,5x5,5 м) ширше за прилеглі зруби (3,5 м), а північний і південний зруби коротші за східний і західний.Усі прируби перекриті коробовими склепіннями з двома перехресними сволоками та двосхилими під ґонтом дахами з трикутними фронтонами, завершеними маківками. Центральний четверик через три-кутники переходить у восьмерик, завершений восьмигранним наметом і маківкою з перехватом. Рівень гребенів прирубів досягає низу навового намету, що сприяє гармонійній взаємопідпорядкованості й урівноваженості всіх об'ємів храму та його монументальності.Усі зруби з плах об'єднані ззовні широким звисом, який, охоплюючи споруду, послідовно переходить з об'єму на об'єм. Звис спирається на різьблені кронштейни хвилястих обрисів - випусти верхніх зрубин. Решта зрубин мають кріплення без випустів - "у ластівчин хвіст".Стіни над звисом ззовні пошальовапі ґонтом, а під звисом - відкриті. Кам'яний підмурок церкви складено насухо. Вздовж південних стін церкви влаштовано лави.Двері пошальовані ззовні "в ялинку" дошками, прибитими цвяхами ковальської роботи. Фронтони декоровані орнаментованими накладками. Вікна -малі, квадратні.Інтер'єр храму, незважаючи на багатодільність, сприймається цілісним простором, підпорядкованим центральній наві з наметовим верхом, що обумовлено великими арками-вирізами, які об'єднують простори прирубів з навою. Півциркульна геометричність вирізів пом'якшується пелюстками, вирізьбленими посередині і біля аркових п'ят.Зберігся невисокий бароковий іконостас з соковитим різьбленням царських врат і кілька старовинних ікон, зокрема "Апостол Петро" та "Апостол Павло".Дзвіниця збудована 1813 р. Складаючи з церквою єдиний ансамбль, вона в той же час має власну мистецьку цінність, зумовлену гармонійною структурою, гарним силуетом, добре знайденими ритмом і масштабністю.Це однозрубна на кам'яному підмурку двоярусна споруда дещо приземкуватих пропорцій. Широкий звис на фігурних кронштейнах, який захищає низ четверика від намокання, є горизонтальним розчленуванням споруди. Горішня частина четверика та звиси обшиті ґонтом. Восьмериковий ярус, призначений для дзвонів, завершуємся високим наметом під ґонтом і маківкою.З півдня четверик має двоє заґратованих вікон і настил, а зі сходу - двері з широкими одвірками, що звужуються вгору й прикрашені різьбленим візерунчастим колом з хрестом.

3. С. Гудченко