Комплекс розміщяється у кварталі, що прилягає до південно-західного рогу пл. Ринок. Головний храм католицької громади міста від 1414 р. став осередком Львівського архієпископства, що охоплювало галицькі, волинські та подільські землі і навіть Київщину.До 1368 р. викладено фундаменти, через тридцять років зведено вежу. У1404 р. майстер М. Гонзаго із Вроцлава перекрив склепінням вівтарну частину, після чого храм був освячений (1405 p.). Склепіння над навами у 1480 р. звели також вроцлавські майстри й. Гром та А. Рабіш Давнє готичне ядро храму - цегляна тринавова чотиристовпна споруда зального типу з непропорційно видовженим хором-пресбітерієм і північною вежею на західному фасаді. Після пожежі 1527 p., коли завалилися склепіння у нартексі і верх вежі, здійснено ремонтні роботи.У XVI-XVII сг. храм і цвинтар навколо нього стають місцем вічного спочинку родин багатих львівських міщан, духовенства й шляхти, що фундували монументальні надгробки художньої роботи та каплиці-усипальні. Більшість з них було знесено після заборони у 1765 р. поховань у центрі міста. Залишилися дві старовинні каплиці багатих міщанських родин Боймів і Кампіанів.У1760-1778 pp. за ініціативою архієпископа Сєраковського проведено капітальну перебудову собору, що надала йому барокового вигляду. Роботами керував талановитий львівський зодчий П. Палейовський. Замість шпилястого намету над вежею з'явилося завершення вишуканого пластичного абрису з наріжними кам'яними вазонами; готичне мурування фасадів з червоної та чорної цегли затиньковано. До північного й південного фасадів симетрично добудовано одно- та двоповерхові об'єми каплиць і службових приміщень з доданням двох сферичних баш, на західному фасаді споруджено притвор. Склепіння та стіни в інтер'єрі прикрашено фресковим живописом художника С. Строїнського. Замість готичних і ренесансних вівтарів встановлено барокові роботи відомих львівських скульпторів М. Палейовського, Я. 0броцького, Ф. Олендського та ін. До їхнього творчого доробку належать також кам'яні скульптури святих навколо апсиди собору, об'єднані у 1859 р литою металевою огорожею.Від 1892 р. до 1930-х років з перервами тривали реставраційні роботи. У 1890-х роках вони провадилися згідно з теорією "стилістичної реставрації" і були спрямовані на повернення пам'ятці первісного готичного вигляду. Тоді цінний живопис С. Строїнського у вівтарній частині замінено на стилізованийготичний орнамент, у вікна вставлено вітражі, виконані у Мюнхені за ескізами художника Я. Матейка та його учнів Ю. Меххоффера, С. Качор-Батовського та ін. Наступні роботи здійснювалися під керівництвом архітекторів В. Садловського і Т. Обмінського вже зі збереженням усіх цінних історичних нашарувань. Було зміцнено стіни й підмурки, висушено підземелля, відремонтовано дахи, замінено мідними копіями кам'яні вазони на вежі, відкрито фрагменти готичного мурування на фасадах тощо.Незважаючи на численні перебудови, в соборі добре збереглося первісне ядро, яке за конструктивними особливостями належить до північно-європейської школи так званої цегляної готики. Притаманний готиці вертикалізм архітектурних мас особливо виразно простежується у формах гранчастої вівтарної частини з величезними стрілчастими вікнами, ступінчастими контрфорсами та гостроверхим дахом. Хори (пресбітерій) перекрито хрещатими склепіннями, висота яких дорівнює висоті таких же склепінь у центральній та вужчих бічних навах. Високо піднесене вгору й розчленоване мереживом нервюр перекриття нав спирається на центральні пучкові стовпи та стрілчасті попружні арки. До бічних нав прилягають низькі каплиці, прикрашені вівтарями, скульптурними надгробками та епітафіями. Серед них виділяється повною збереженістю архітектурно-скульптурного декору кінця XVI - 1-ї половини XVII ст. каплиця Кампіанів.Собор є своєрідною мистецькою скарбницею, де знаходяться твори скульптури, іконопису, монументального малярства й сницарського мистецтва, створювані від середини XVI до кінця XIX ст.Каплиця Кампіанів прилягає до західного краю північного фасаду кафедрального собору. Спорудження усипальні багатої патриціанської родини Кампіанів, члени якої Павло і Мартин обиралися бургомістрами Львова, розпочато наприкінці XVI ст. і закінчено в 1629 р. Будівничим каплиці вважається відомий львівський ренесансний майстер П. Римлянин,якому, можливо, допомагав В. Капінос. Над скульптурним оздобленням працювали Г. Горст за цеховим прізвиськом Згодливий родом із Нідерландів, Й. Пфістер і А. Бемер із Вроцлава й, здогадно, львівський скульптор В. Капінос-молодший на прізвисько Зичливий. Каплиця кілька разів ремонтувалася: у середині XVII ст. дещо змінено декор головного фасаду, про що свідчить неузгодженість ордерного каркасу з членуванням фризу; 1660 р. усунуто скульптури, що раніше увінчували аттик; у 60-ті роки XVIII ст. С. Строїнський розмалював плафон.Прямокутний об'єм каплиці накритий односхилим дахом. Виконаний у камені головний фасад маєс/2 чітке ярусне членування: масивний цоколь з "діамантових" квадрів підтримує чотири рустовані пілястри римсько-доричного ордера, що несуть фриз із тригліфами й метопами, де чергуються розетки та левині маски. Каплиця увінчується карнизом і високим аттиком. Овальні медальйони на аттику символізують вірність (собака на саркофазі), швидкоминучість життя (ваза і птах) та безсмертя душі (фенікс над урною). Тло між пілястрами заповнене вписаними в аркові ніші кам'яними рельєфами, встановленими, ймовірно, в середині XVII ст. їхні сюжети на тему страстей Господніх - "Покладення до гробу", "Воскресіння", "Не торкайся мене" - запозичені з гравюр біблії Піскатора, якою в тогочасному Львові користувалися митці. Виконавцем рельєфів, можливо, був А. Бемер.Вхід до каплиці веде з собору. У пишному оздобленні інтер'єру застосовано різнобарвний - чорний, білий, червоний, рожевий - мармур, привезений з Угорщини та Закарпаття. Навпроти входу встановлено мармуровий вівтар, ліворуч і праворуч від нього -різнобарвні спарені епітафії. Ренесансний каркас вівтаря, побудований на основі доричної ордерної системи, приписується Г Горсту. Його ж різцю, ймовірно, належать встановлені між колонами вівтаря статуї святих Петра і Павла та вписані в архівольти портретні бюсти Павла і Мартина Кампіаиів з червоного мармуру. Виконання верхньої частини епітафій з рельєфами чотирьох євангелістів, півфігур апостолів у медальйонах та отців церкви на аттику пов'язується з ім'ям славетного скульптора Й. Пфістера, який також створив надгробний пам'ятник архієпископу Яну Замойському, встановлений у каплиці св. Йосифа в південно-східній частині собору. Зображені на повен зріст чотири євангелісти належать до кращих мистецьких досягнень тогочасного Львова. Вони тримають у руках розгорнені книги, які символізують освіченість і причетність до науки родини Кампіаиів.Каплиця є видатним твором архітектури й мистецтва доби пізнього Ренесансу. Каплиця Боймів - єдина з окремо розташованих меморіальних споруд, що колись заповнювали цвинтар навколо кафедрального собору 3 півдня прилягає до пізнішої забудови так званого "капітульного" кварталу. Вхід до каплиці - на головному західному фасаді.Каплиця була мавзолеєм-усипальнею багатого львівського купця і лихваря, вихідця з Угорщини Георгія Бойма, його дружини Ядвіги, сина Павла та інших членів родини. Щодо авторства споруди одностайності немає. За останніми дослідженнями творцями каплиці визнаються А. Бемер і Й. Пфістер, вихідці з Вроцлава, та Йоган (Гануш) Шольц із Кенігсберга.Виконана з піщанику кубічна будівля, увінчана банею на широкому восьмигранному підбаннику, створювалась у два етапи. Спочатку (1606-1611 pp.) зведено архітектурний об'єм, що мав характерну для Ренесансу центричну композицію з членуванням фасадів пілястрами іонічного ордера та розвиненим антаблементом. До цього етапу належать фрескові портрети Г. і Я. Боймів на східному фасаді, живописні зображення Христа й Богоматері та рельєф "Св. Юрій" (небесний покровитель замовника) на північному фасаді, рельєф "Зняття з хреста" над вхідними дверима. Виконання цих робіт пов'язують з діяльністю артілі А. Бемера.На другому етапі (1611-1615 pp.) до західного фасаду "приставляється" надзвичайно насичена пластикою, проте невисока за художнім рівнем скульптурна декорація, виготовлена, на думку більшості вчених, майстернею Й. Шольца. Своєю двоярусною композицією на основі ордерного каркасу з прикрашених різьбленням півколонок композитного ордера вона нагадує структуру іконостасів православних храмів. Провідною ідеєю скульптурної декорації фасаду є тема страстей Господніх. У центрі верхнього ярусу в облямуванні ренесансної арки зображено "Зняття з хреста", праворуч і ліворуч - вписані в картуші сцени "Зішестя на Голгофу" та "Покладення до гробу". Рельєфи оточено фігурами на повен зріст, обелісками, голівками янголів, левиними масками, рослинними орнаментами. Обабіч нижнього ярусу в конхах встановлено скульптури святих Петра й Павла, над арковими перемичками вікон і дверей, прикрашеними голівками янголів на замкових каменях, розташовано смугу медальйонів з рельєфними зображеннями старозаповітних пророків. Наївне трактування євангельських постатей та лінеарність і площинність орнаментів пов'язуються з традиціями нідерландського й німецького пізньоренесансного мистецтва (так званого маньєризму).Невеликий затемнений простір інтер'єру, освітлений подвійними низько посадженими арковими вікнами західного фасаду, поділяється карнизом на два яруси. Навпроти входу встановлено триярусний ренесансний вівтар із зображенням сцен "Тайна вечеря", "Моління до чаші" (в центрі), "Умивання ніг", вирізьблених артіллю Й. Шольца, що засвідчує стилістична схожість з оздобленням головного фасаду. Високу мистецьку цінність мають виконані Й. Пфістером з чорного мармуру та світлого алебастру пристінні епітафії на північній стіні. Одна з них у вигляді ускладненої ярусної скульптурної композиції зображує Г Бойма, його дружину, сина Павла та інших членів родини, а також рельєфну сцену оплакування Христа, інша - вписаний у вишуканий картуш рельєфний портрет 3. Брестлера, зятя Бойма.Верхній ярус інтер'єру становить освітлена ліхтарем і круглими вікнами сферична баня на четверику і сферичних пандативах. Баня, що завершується поліхромним рельєфом "Новозаповітна Трійця", поділена на три ряди кесонів. У нижніх вміщено горельєфні зображення отців церкви, у середніх, окрім них, -Христос і янголи, у верхніх - картуші та емблеми. Між кесонами розташовані голівки херувимів, зірки й левині маски. Виконання скульптурного оздоблення бані пов'язують з ім'ям Й. Пфістера. Наділені індивідуальними характеристиками, запозиченими, можливо, з середовища тогочасного львівського міщанства, поясні зображення отців церкви є чи не найяскравішими скульптурними творами початку XVII ст.Опорядження інтер'єру доповнюють різьблені дерев'яні лави обабіч вівтаря, виконані близько 1736 р. Каплиця Боймів є унікальною пам'яткою архітектури й мистецтва доби пізнього Ренесансу та маньєризму, аналогів якій немає в Європі.
Т О. Трегубова
