ЦЕРКВА СВ. МИХАЙЛА ТА ДЗВІНИЦЯ

Дерев'яні споруди замикають перспективу центральної вулиці села, відіграючи домінантну роль в архітеклурно-просторовій організації навколишньої забудови. Дзвіниця виходить безпосередню на вулицю, а церква стоїть на південний захід від неї в глибині подвір'я.Михайлівську церкву, згідно з літературними джерелами, побудував 1663 р. майстер І. Пантелимон. У 1801 р. споруду капітально відремоіпували, проте її первісний вигляд не змінився. Церква - тридшьна, триверха, має гранчасгий вівтар і квадратні в плані зруби нави та бабинця. їх оперезує піддашшя на фігурних кронштейнах. Центральний зруб більший за бічні і ускладнений влаштуванням з південного та північного боків двох прямокутних криласів. Виділенню нави в загальній структурі храму сприяє також розвиненіша, ніж у бабинці та вівтарі, триярусна ком-позиція рубленого верху, що найповніше простежується в інтер'єрі споруди.Зазначені особливості пам'ятки разом з пластичною емпорою над бабинцем дають підстави віднести її до особливого локального напрямку в ар-хітектурі дерев'яних храмів Галичини, формування якого відбувалося в 1-й половині XVII ст. у південній частині регіону.Дзвіниця зведена 1772 р. Це складна за композицією, квадратна в плані споруда, нижня частина якої є зрубною, а горішня - каркасною. На відміну від інших дерев'яних дзвіниць типу четверик на четверику, архітектурно-художня виразність дзвіниці Михайлівської церкви визначається вишуканою пластикою каркасного завершення, яке складаємся з трьох (одного чотиригранного і двох восьмигранних) ярусів.Завдяки високим композиційним якостям та важливому містобудівному значенню споруду можна зарахувати до найкращих пам'яток південних, гірських районів Галичини.

В. Т. Завада