Неіснуючий вже Святопреображенський монастир у Спасі відноситься до найдавніших на Україні. Він стояв на потоці Дубень, що впадає у Дністер. Наприкінці XIII ст. монастир відновив галицький князь Лев Данилович, який , за легендою, провів там останні роки свого життя. З цим монастирем пов’язане існування окремої, незалежної від перемиської, самбірської єпископії. У XII ст. самбірська єпископія була самостійною і мала сво'іх єпископів, які перебували у Спаському монастирі. Спаська церква мала статус катедральної. У пізніші часи цей монастир служив зимовою резиденцією перемиських владик. Мурована церква Преображення Господнього (Спаса) датується 1295 р. Згідно фальсифікованої грамоти князя Лева, виданої у Львові 12 січня 1292 p., вона побудована на місці старої дерев’яної. Збережений опис цієї церкви з середини XVIII ст. підтверджує час її постання на кінець XIII ст. Це був тринавовий триапсидний хрестокуполь- ний храм — типовий для давньоруського будівництва. Опис говорить, що він мав відкрите цегляне мурування і був «високо рівним стовпом піднятий» та завершувався однією банею. За своїм об’ємно-просторовим вирішенням церква Спаса була близькою до групи українських храмів Придніпров’я XII—XIII ст., які мають стов- повидну композицію. Церква мала фресковий стінопис 1547 р. Спаський монастир був скасований цісарськимпатентом 1786 р. Монастирська церква стояла ще до 1816 р. У цьому році її почали розбирати. Перед тим інженер Рітнер виготовив план церкви. Поруч з церквою зі східної сторони стояла мурована чотиригранна вежа, рештки якої були розкриті археологами у 1978р. На початку 1990-хpp. в селі на церкву переробили невеличку католицьку муровану капличку.