с. Доротичі Сарненського району
Церква, зведена в 1725 р. на високому березі р. Случ, є важливою містобудівною домінантою. Сучасний вигляд церкви багато в чому обумовлений реконструкцією 1869 р, під час якої зруб бабинця дещо розширено в західному напрямку і замість восьмигранного верху з ліхтариком зведено високу триярусну дзвіницю з невеликим ґанком на західному фасаді. Завдяки цьому загальна композиція споруди набула підкреслено асиметричного характеру, нагадуючи давній різновид волинських дерев'яних храмів з дзвіницею над бабинцем. Нині будівля складається з гранчастого вівтаря, квадратної в плані нави та прямокутного, витягнутого в поздовжньому напрямку об'єму бабинця-дзвіниці, утвореного двома рівноширокими зрубами первісного бабинця та прибудованого до нього пізніше додаткового притвору. Незважаючи на значну висоту дзвіниці, композиційною домінантою споруди є грандіозний об'єм нави, який помітно переважає зруби бабинця та вівтаря. Важливу роль у виділенні центральної частини споруди відіграє також монументальна конструкція рубленого верху, яка складається з низького восьмерика гга чотирьох плоских пандативах, восьмигранного зімкненого склепіння та невеликого світлового ліхтарика з каркасною маківкою в завершенні. Композиційне значення нави найповніше простежується в інтер'єрі пам'ятки, домінантою якого є розкритий угору й освітлений трьома ярусами вікон (у нижньому четверику, восьмерику та світловому ліхтарику) центральний простір. Роль нави підкреслюється також розміщенням у її західній стіні складного фігурного вирізу та монументального триярусного іконостаса, виконаного в кращих традиціях бароко. Троїцька церква за своїм розташуванням у довкіллі, історико-архітектурними та художньо-декоративними якостями належить до найвишуканіших зразків дерев'яних храмів на території Волинського Полісся.
В.Т.Завада