МОНАСТИРОК

(1454, до 1991 р. – Міжгір’я)

Борщівський район, на р. Серет, розташовано серед лісів і пагорбів. Тут зберігся печерний храм (ІХ–ХІІ ст.), що використовувався не тільки ранніми християнами, але і язичниками, вівтарі храму виділяється ікона “Ісус із закритими очами”. Храм – це декілька вирубаних у піщанику печер, куди потрапляєш, пройшовши між масивними кам'яними брилами-колонами (їх поставили в ХІХ ст. замість первісних). З печери на терасу над стрімким лівим берегом Серету веде вузький коридор. Велика печера має розміри 9,4x4,8 м. На її стінах видно ніші культового призначення. Поруч із входом у храм стоїть величезний камінь вагою в кілька тонн (до 6 м у довжину, 45 см у товщину) для жертвування. Масивна брила спочиває на трьох кам'яних підставках-ніжках. Легенди пов'язують появу каменю з іменем народного месника, опришка Олекси Довбуша. На поверхні жертовника є вирубаний хрест і кровосток.