БІЇВЦІ
Належали до Лубенської сотні, з 1750 – Снітинської сотні Лубенського полку. 1764 входили до володінь військового товариша Юр’єва і хорунжого Ониська Канівця. 1780 селом володів Манько. 1781 Біївці – у складі Лубенського повіту Київського намісництва, 89 хат; 1787 – того ж повіту, 264 жителів чоловічої статі, мешкали різного звання казенні люди, козаки та кріпаки. Власниками були: секунд-майор Боярський, бунчуковий товариш Свічка, прем’єр-майор Петро Скаржинський. З 1796 село включені до Малоросійської, з 1802 – Полтавської губернії. За переписом 1859 Біївці – село (власницьке, козацьке) Тарандинцівської волості Лубенського повіту, 63 двори, 547 жителів, Миколаївська церква (дерев’яна, в одному зв’язку з дзвіницею, 1749), при ній бібліотека. 1900 – діяло 3 сільські громади (козацька, державних та селян-власників), 108 дворів, 550 жителів, школа грамоти. 1910 – 123 двори, 750 жителів, орної землі – 520 дес., всього посівів – 433 дес., церковна школа.
Кам'яне село вважають одним з незрозумілих чудес світу
Кам'яне село вважають одним з незрозумілих чудес світу - тільки природа або вищі сили могли створити такий феномен: прямо посеред лісу загубилися...
Шолоховський водоспад виник ще у мезозойську еру
Шолоховський водоспад у народі відомий під назвою «Червоне каміння».
Українське лікувальне озеро Кунігунда ніколи не замерзає і дозволяє відчути невагомість
Озеро Кунігунда - це соляне озеро, концентрація солі в якому досягає 146-150 %, а вода в цих місцях має підвищену концентрацією брому. Кунігунда...