ВЕПРИК

ВЕПРИК – село Гадяцького району, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Псла, по обидва боки його притоки річки Веприк за 12 км від райцентру. 3680 жителів (1990).

Найдавніше поселення, яке стало основою Веприка, виникло на високому правому березі однойменної річки. Давні вали, що пролягали поблизу містечка Лютеньки і Веприка (про них згадують у своїх працях історики О. Ф. Шафонський і В. Г. Ляскоронський) є залишками прикордонних укріплень, які проходили тут у 16 ст. між Російською державою і Польщею. Саме містечко Веприк вперше згадується в писемних історичних джерелах першої чверті 17 ст. Воно входило до складу Веприцької сотні Гадяцького полку (до 1782). Жителі Веприка брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу 1648–1654 проти польського гніту, у битві під Зборовом 1649. За переписом 1654 у Веприку – 1508 жителів, з них 700 козаків, 800 міщан. У 1658 містечко було спалене татарами, що їх закликав гетьман І. Виговський. Населення Веприка мужньо билося проти шведських завойовників. 1764 Катерина II подарувала Веприк останньому гетьману України К. Розумовському. Наприкінці 18 ст. частина населення потрапила у власність поміщиків П. С. Масюкова і П. К. Тимофеевой 1812 у Веприку проходило формування 9-го Полтавського полку народного ополчення.

У 90-х pp. 19 ст. поміщики Масюков, Ліщинський і Мельник заснували Веприцьке акціонерне товариство, яке стало власником цукроварні, гуральні, цегельного заводу. Значного поширення у містечку набуло ткацтво (виробництво полотна, ряден, скатертин) і кравецтво (пошиття свит, чумарок, піджаків). На час перепису 1900 у Веприку (з прилеглими хуторами) Веприцької волості Гадяцького повіту – 930 дворів, 7085 жителва, дві земські, 2 церковнопарафіяльні школи та 1 школа грамоти, відбувалося 4 ярмарки на рік. Влітку 1905 у Веприку спалахнув сел. виступ, який тривав майже місяць. Після завершення слідства 40 селян було заарештовано і віддано до суду, керівників заворушення І. Хлібка та М. Ланчинського заслано до Сибіру. Кілька страйків відбулося в економії Веприцького товариства і у 1906. На 1910 у Веприку – 1176 дворів, 7393 жителя, діяло 2 парових млини, цукровий завод та миловарня.