ВЕРХНЯ МАНУЙЛІВКА

ВЕРХНЯ МАНУЙЛІВКА (Мануйлівка, Мануйлівка Вища) – село Козельщинського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Дяченки, Нижня Мануйлівка, Харченки, Цибівка. Розташоване на лівому березі річки Псла, за 30 км від райцентру. 811 жителів (1990).

Село засноване, вірогідно, в 17 ст. і значиться як Мануйлівка. З глибокої давнини збереглася легенда, що три козаки – вихідці із Запорізької Січі Мануйло, Хорішко та Юрко пливли вгору по Дніпру, шукаючи вільних земель. Зачаровані красою і багатством природи, зупинилися тут і заснували три поселення, давши їм назву від своїх імен. До середини 17 ст. ці землі були в числі володінь шляхтичів Гурських, потім Юрія Немирича. У 2-й половині 17–18 ст. село входило до складу Говтвянської сотні Миргородського полку. За універсалом Миргородського полковника Павла Апостола від 9 ІІ 1728 Мануйлівка була передана Миргород. полковому Судді (з 1752 – полковник) Ф. М. Петроградському. За даними Генерального слідства про маєтності Миргородського полку 1729 у Мануйлівці налічувалося 88 дворів посполитих. 1736 мануйлівські козаки на чолі з Ф. М. Остроградським брали участь у поході на Крим, 1737 – у відбитті навали татар під Говтвою, 1739 – в Хотинському поході. У 1741 Ф. М. Остроградський одержав підтвердження на село генеральної військової канцелярії.

З серпня 1742 – Мануйлівка стала спадковою власністю Остроградського, тоді за ним було записано 32 двори; 1760 – 84 двори. За даними 1781 – 199 хат. Значна кількість посполитих була власністю дружини А. Ф. Остроградського – Марфи Іванівни, яка 1780 вдруге вийшла заміж за бригадира К. Лалоша. 1783 вона одержала царську грамоту, що підтверджувала володіння Мануйлівкою. 1787 село відносилося до Говтвянського повіту Київського намісництва, де проживало 739 душ різного звання – казенні селяни, козаки та кріпаки – бригадирші Марфи Лалошевої, титулярного радника Шепелева, сотника Володимира Петроградського та військ, товариша Риженкова.

Наприкінці 18 – до 20-х pp. 19 ст. основним власником Мануйлівки був син А. Ф. Остроградського Олександр Андрійович. На час перепису 1859 в селі – 267 дворів, 1897 жителів, дерев’яна Покровська церква (1780), відбувався один ярмарок на рік. З середини 19 ст. значна частина мануйлівських земель стала власністю князя Ширинського-Шихматова. 1863 козаки Мануйлівки підпорядковувалися волосному правлінню, яке знаходилося в селі Пісках, а тимчасово зобов’язані – Василівському волосному правлінню; відбувалося 2 ярмарки на рік: Іванівський (у лютому) та Покровський (у жовтні).

1900 у Верхній Мануйлівці Пісківської волості Кременчуцького повіту була Мануйлівська козацька сільська громада з приписаними до неї хуторами: Гирмани, Дериди, Дяченки, Попенки, Харченки; 304 двори, 1671 житель, земська і церковнопарафіяльна школи. У Нижній Мануйлівці – Мануйлівська сільська громада, 126 дворів, 1211 жителів. У травні 1897 та в липні – серпні 1900 у Мануйлівці жив і працював російський письменник Максим Горький. У той час село відвідали: письменник С. Г. Скиталець (Петров, 1869–1941, у селі він написав свою першу повість «Октава»), російський режисер, відомий театрозна-вець Л. А. Сулержицький (1872–1916, народився у Житомирі). У 1905–1907 у селі відбувалися мітинги, збори, поширювалася нелегальна література, селяни припиняли роботу в поміщицькій економії тощо.