ЗУБАНІ
ЗУБАНІ – село Глобинського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Романі вка та Руда. Розташоване на березі річки Хоролу, за 36 км від райцентру. 602 жителя (1990).
На карті Г. Л. де Боплана (середина 17 ст.) поселення позначене як Зубанівка. У 2-й половині 17 – на початку 18 ст. відносилося до Остап’ївської сотні Миргородського полку. До 1708 село були власністю бунчукового товариша А Д. Горленка, що як співучасник І. Мазепи був заарештований царським урядом, а маєтки його конфісковані. До 1716 село знаходилося у володінні хорольського сотника Келеберди та остапівського сотника Яреми Юхименка. У 1716 Данилом Апостолом пожалуване синові А. Д. Горленка, бунчуковому товаришеві А. А. Горленку. На той час у селі налічувалося 80 дворів, у 1726 – 97 дворів. Частину жителів села становили вільні козаки та кріпаки Пивгородського Миколаївсгжого монастиря. 1781 у селі – 219 дворів; з цього ж року, з ліквідацією полкового устрою, було віднесено до Говтвянського повіту Київського намісництва.
1787 в селі записано 709 душ чоловічої статі. З 1802 село – у складі Хорольського повіту Полтавської губернії, з 2-ї половини 19 ст. стає центром Зубанівської волості. За переписом 1859 у селі – 221 двір, 2225 жителів, церква. 1876 збудовано дерев’яну церкву Різдва Богородиці з дзвіницею, при якій існувала бібліотека. У 1900 в селі була козацька сільська громада, яка налічувала (з прилеглими хуторами) 392 двори, 3216 жителів, існувала земська та церковнопарафіяльна школи, відбувалося 5 ярмарків на рік. З 1900 працювала олійниця, у 1904 заснований цегельний завод В. М. Ковніра. 1910 у селі – 285 дворів, 1628 жителів.
Арбузинський каньйон одне з найкрасивіших місць України
Арбузинський каньйон Арбузинський каньйон – це молодший брат Актовського каньйону. Названий так, бо крізь валуни вперто пробиває собі дорогу річка...
Цілющі води «Української Швейцарії»
Цілющі води «Української Швейцарії» В мальовничій гірській долині, залитій сонячним промінням, беруть свій початок цілющі джерела Східниці.
Озеро Кагул - український вирій
Кагул – це українське озеро, яким неможливо намилуватися.