СНІТИН

СНІТИН (Снятии) – село Лубенського району, центр сільської Ради, якій підпорядковане село Броварки. Розташоване за 35 км від райцентру. 1052 жителя (1990).

Засноване 988, відомий як літописне місто Кснятин, одне з укріплень Посульської оборонної лінії. 1106 в pайоні села руські князі розбили половецького хана Кобяка. Село зруйнований ордами Батия. Згадується в ярлику кримського хана Менглі-Гірея в кінці 15 ст. 1578 – серед володінь М. Т. Байбузи. Згодом значиться серед володінь Вишневецьких. Універсалом гетьмана І. Мазепи від 12.1 1689 село віддано охочекомонному полковникові Іллі Новицькому. Підтверджено універсалом гетьмана І. Скоропадського 7.II 1709 його дружині Мелані ї Василівні та синам. За Генеральним слідством про маєтності 1729–1730 село входило до Лубенської сотні Лубенського полку, 105 дворів. Володіли ним бунчукові товариші Іван та Яків Новицькі. 1750–1764 – центр Снітинської сотні того ж полку, 1781 село – містечко Лубенського повіту Київського намісництва, 287 хат; 1787 – 606 жителів чоловічої статі, козаки та власники: полковник Андрій, бунчукові товариші Дмитро, Данило та Андрій Новицькі. 1796 – у складі Малоросійської, 1802 – Полтавської губернії. За переписом 1859 у власницькому містечку  Лубенського повіту – 174 двори, 1824 жителя, мурована Троїцька церква з дерев’яною дзвіницею (1686) та мурована Воскресенська церква (1805), винокурний та селітряний заводи. 1900 – центр Снітинської волості Лубенського повіту, разом з хуторами 2671 житель, діяли 9 сільських громад (козацька, казенних селян та 7 селян-власників); міністерська та 2 церковно-парафіяльні школи. У 1904–1905 відбулися селянські заворушення. 1910 – 491 господарство, 2975 жителів, водяний млин з олійницею, сукновальня Н. Б. Щербатова.