ЛЮБАР

Селище (2.3 тис. жителів), центр району, розташоване на берегах р. Случ. За часів Київської Русі на лівому березі ріки існувало літописне місто Болехів, зруйноване ордами Батия в 1240 р.

У середині XIV ст. князь Любарт на протилежному березі Случі заснував укріплення і поселення, що називалося Любартів і понад сторіччя було центром удільного князівства у складі Литви. Після її об’єднання з Польщею в Річ Посполиту містом володіли князі Острозькі, а його назва була спрощена до сучасного написання. В XVI ст., завдяки вигідному географічному положенню, місто було значним торговельним і ремісничим центром. Воно дуже постраждало від спустошливих набігів кримських татар в 1593 і 1614 р. У 1634 р. тут будується костел і засновується домініканський монастир, а в 1666 р. — Георгіївський православний. Згодом Георгіївський монастир захопила уніатська церква, перейменувавши його на Василіанський. При монастирі в 1775 р. греко-католики відкрили школу, у якій навчалося понад 400 учнів. У сучасному Любарі із загаченою греблею млина річкою, води якої майже сховали високі мальовничі гранітні скелі, збереглися лише будинки школи Василіанського монастиря і Домініканський костел (1752 р.), відродження якого почалося в 1990-ті роки.