Селище (3-9 тис. жителів) Ялтинської міськради, розташоване на узбережжі Чорного моря. Сімеїз знаходиться біля підніжжя однієї з мальовничих південнобережних скель — гори Кішки (висота 254 м) [64]. Гора названа так через схожість на кішку, що наїжилася і опустила в море голову. Вона і гостроверхий 95-метровий стрімчак (скеля Крило Лебедя), що утворився біля її підніжжя, являють собою відірвані від яйли великі відторженці, які сповзли у море. В 1778 р. звідси, як і з інших кримських селищ, грецьке християнське населення за рішенням уряду мігрувало в активно освоюване Приазов’я. Через піввіку ці землі придбав землевласник і заводчик І. Мальцов, який розвивав тут виноградарство. З приходом капіталізму Південний берег Криму поступово стає популярним курортом. Будучи самим теплим і відокремленим місцем на узбережжі, Сімеїз приваблював дачників. Мальовничі пейзажі, родзинкою яких були ефектні скелі, що піднімаються над водою, Діва і Монах (відносно недавно зруйнована прибоєм), сприяли появі на узбережжі літніх резиденцій заможних і впливових людей. З націоналізованих і переданих під будинки відпочинку і санаторії вілл дотепер збереглися лише “Ксенія” і “Мрія” [65], що освіжають нинішній селищний пейзаж. Наприкінці XIX ст. сімеїзький хазяїн Н. Мальцов встановив на горі Кішка телескоп, який згодом подарував столичній Пулковській обсерваторії. Вона в цих місцях проіснувала до 1959 р., доки не переїхала на Внутрішню гряду Кримських гір у селище Науковий.