Селище (7.8 тис. жителів) Дружківської міськради, розташоване на берегах р. Кривий Торець. У XVII ст. навколо сторожового посту на правому березі річки виникла слобода Паршаківка, біля якої в 1768 р. був розбитий великий турецько-татарський загін, що рухався до Тору (нині Слов’янськ). Слободу перейменували на Дружківку, що одержала свою нинішню назву і статус у 1938 р. Тоді селище об’єднали з с. Олексіївна, що існувало на лівому березі річки з 1830-х років, коли сюди насильно переселили частину кріпаків з розташованого неподалік с. Гаврилівка. У верхній частині правого схилу долини р. Кривий Торець розташована невелика за площею (1 га), але цікава пам’ятка природи (з 1975 р.) загальнодержавного значення — “Дружківські закам’янілі дерева”. Тут у невеликому давно відпрацьованому кар’єрі на поверхню виходять сірувато-жовті пісковики верхнього карбону віком близько 300 млн. років. У них зустрічаються стовбури (діаметром від 0.1 до 1 м) закам’янілих дерев — араукарій, а також гігантських папоротей. За мільйони років органічна речовина деревних стовбурів замінилася кремнеземом, але через сприятливі умови консервації в багатьох випадках збереглася не тільки зовнішня форма давніх дерев, але і внутрішня структура рослин. Ці доволі рідкісні скам’янілості зберігаються в багатьох музеях природи країни, а організації, чия професійна діяльність пов’язана з вивченням і розробкою надр (наприклад, підприємство “Донбасгеологія”, м. Артемівськ), дуже полюбляють виставляти незвичайні та ефектні екземпляри біля своїх парадних входів.