Селище (8.2 тис. жителів), центр району (до 1784 р. с. Підгірське, до 1817 р. — Донецьк або Донець), на 3 км витягнувся уздовж заплави р. Сіверський Донець на її правому березі. Перші відомості про розгалужений козачий сторожовий пост із зимівниками і хуторами, що розташовувалися в районі сучасного Слов’яносербська, знаходяться у документах за 1740 р. У середині XVIII ст. сюди на запрошення царського уряду переселилися серби, хорвати і чорногорці, що заснували в т.ч. і с. Підгірське (1753 р.). З них сербські полковники І. Хорват (що трохи раніше заснував Нову Сербію в Правобережній Україні), І. Шевич і Р. Прерадович сформували піші і кінні полки для захисту південних кордонів Російської держави від татарських і турецьких набігів. Спеціальною грамотою 1752 р. переселенцям передавалася земля в межиріччі Сіверського Дінця і Луганки, а в 1754 р. ця територія була перетворена на окрему адміністративну одиницю — Слов’яно-Сербію, що через десять років увійшла до складу Новоросійської губернії. Після підписання в 1774 р. Кучук-Кайнарджийського мирного договору кордони Російської імперії пересунулися на південь і військове значення Слов’яно-Сербії зійшло нанівець. У1775 р. ці землі увійшли до складу Азовської губернії, а в 1784 р. с. Підгірське перейменували на Донецьк, що став містом і центром Катеринославського намісництва. Втомлені від постійних повеней городяни в 1817 р. переселилися із заплави ріки на терасу, за кілька кілометрів заснувавши нове селище, на згадку про перших переселенців назване Слов’яносербськом. Незабаром селище, в якому ще в 1830 р. більшу частину мешканців становили військові поселенці, перетворилося на жвавий торговий центр всієї округи. Символічно, що головна визначна пам’ятка по-воєнному чітко розпланованого селища пов’язана з Великою Вітчизняною війною. Неподалік від Слов’яносербська біля автодороги Луганськ-Лисичанськ розташований один із найбільш виразних пам’ятників області, встановлений на честь політпрацівників Радянської Армії (1980 р., скульптор І. Чумак, архітектори І. Шеховцов, Т. Довженко, В. Тищенко). Тут на місці загибелі в 1942 р. політрука О. Єременка на високому насипному кургані-постаменті встановлена 11-метрова бронзова фігура офіцера, що піднімає бійців в атаку.