Село (545 жителів) Золочівського району, розташоване на лівому схилі чотирьохкілометрової балки, що впадає в р. Рогозянка. До 1922 р. село нази валося Паніванівка, але на честь останні дні свого життя, перейменовано на його честь. Волелюбний мандрівний філософ виходив всю Слобожанщину, викладав у Харківському колегіумі, жив у монастирях і поміщицьких садибах. У Паніванівці у маєтку поміщика О. Ковалівського, батька одного із своїх учнів, Г. Сковорода провів останні чотири роки свого бурхливого життя. В 1972 р. до 250-річчя від дня народження поета, що під егідою ЮНЕСКО відзначалося в усьому світі, в колишньому садибному будинку відкрито Літературно-меморіальний музей Г. Сковороди. У затишному, добре розпланованому і підтримуваному в ідеальному стані парку збереглися пам’ятні місця, пов’язані з великим мислителем. Це залишки стовбура величезного 700-літ- нього дуба на березі ставка з пам’ятним знаком (1972 р. скульптори Л. Жуковська, Д. Сова), під кроною якого писав філософ, колодязь і величезна дерев’яна поміщицька комора, на широкій галявині перед якою проводяться урочисті заходи, які організовує музей. Недалеко від садибного будинку у сквері розташована могила Г. Сковороди. На стилізованому під пришляховий камінь надгробку (1972 р., скульптори Д. Сова, Л. Жуковська) висічена лаконічна і дивовижно містка, гідна видатного філософа авторська епітафія — “Світ ловив мене, але не піймав”. Біля входу до скверу встановлений скромний пам’ятник Г. Сковороді (1972 р., скульптор І. Кавалерідзе, архітектор В. Гнєздилов).