Селище (4.7 тис. жителів) Онуфріївського району, розташоване на берегах Р. Омельник. Козачим отаманом Бутом на початку XVII ст. тут був заснований хутір, що спочатку називався Бутівкою. З 1770-х років в офіційних документах село називається Павлиш. У ньому селилися селяни-втікачі із внутрішніх районів Правобережної України, які шукали порятунку від польського гноблення. В 1711-1739 рр. ці землі перебували під владою турків і татар, і більша частина жителів втікла на Лівобережжя. В 1752 р. Павлиш увійшов у смугу військових поселень Російської імперії — Нову Сербію, що створювалася, і наступна його історія абсолютно типова для невеликих селищ області. Прославив селище відомий радянський педагог Василь Сухомлинський (1918-1970 рр.). Він народився неподалік у селі Омельник, у 1939 р. закінчив Полтавський педінститут і з 1946 р. до самої смерті був незмінним директором Павлиської середньої школи. Викладаючи українську і російську мови та літературу В. Сухомлинський згодом стає взірцем провінційної української радянської педагогіки. Його, директора крихітної селищної школи, яку закінчують менше 40 чоловік на рік, обирають членом-кореспондентом Академій педагогічних наук України (1957 р.) і СРСР (1968 р.). До 50-літнього ювілею народному вчителеві присвоюють безпрецедентне у радянській українській педагогіці звання Героя Соціалістичної Праці (1968 р.). Твори В. Сухомлинського, присвячені теорії і методиці виховання дітей, стають настільними книгами всіх вчителів СРСР. Після смерті педагога в селищній школі відкрито меморіально-педагогічний музей, а на могилі встановлений по-освітянські строгий пам’ятник В. Сухомлинському (1971 р., скульптор А. Фуженко) — бронзове погруддя на постаменті із чорного лабрадориту.
