Село (1.6 тис. жителів) Яремчанської міськради, розташоване на лівому березі р. Прут. Вперше Татарів у документах згадується в XVIII ст. Село, що здавна мало стратегічне значення, перебуває на розвилці фантастично мальовничих доріг. Одна з них уздовж р. Прутець-Яблуницький веде на Яблуницький перевал (її ще на згадку про набіги називали татарською), а інша — по долині Пруту вглиб Гуцульщини, до Верховини. Легенда говорить, що свою незвичну назву село дістало через татарку, що відстала від орди і була вбита тут гуцулами. Архітектурною визначною пам’яткою Татарова є унікальна цвинтарна Дмитріївська церква (1870-ті роки). На відміну від інших дерев’яних храмів Гуцульщини, зведених народними зодчими, татарівську церкву побудував краківський архітектор Ф. Менчинський, що, втім, намагався зберегти загальний характер місцевого культового будівництва. Під час світових воєн XX ст. за Татарів і контроль над шляхами, що пролягають через нього, велися запеклі бої. Неподалік від Татарова (біля дороги до Яблуницького перевалу) знаходиться по-європейськи стильний меморіал пам’яті солдат Австро-Угорщини, що загинули в Першій світовій війні. Скромна стилізована капличка, стандартні білі солдатські хрести дуже зворушливо виглядають на тлі вічнозелених ялин. Велика Вітчизняна війна на піввіку змінила назву Татарова — на честь лейтенанта Кременця, що загинув при визволенні села від фашистів. Село з 1948 р. і майже до кінця тисячоліття називалося Кременцями.