Старосамбірський район, за 9 км від залізн. станції Тершів (Львів – Ужгород) уздовж річки Лінинки повз села Спас і Велика Лінина із церквою. Ці місця вирізняються сильною енергетикою. Лаврівський монастир був заснований в XIII ст. руським кн. Львом Даниловичем (1264–1301). Тоді ж тут зводиться церква св. Онуфрія, нині це вівтарна частина храму. Помер кн. Лев Данилович у Спаському монастирі, а похований був у цій церкві. У храмі зберігалися мощі св. Онуфрія (IV – поч. V ст.). На жаль, вони ще в 1498 р. були викинуті грабіжниками з дорогоцінної раки на подвір’я. У XIV–XV ст. вівтарну частину храму розширюють, а наприкінці XV – початку XVI ст. розписують фресками. Вони частково збереглися, і для України цього періоду є унікальними. На них зображений “Акафіст Богородиці” і події Всесвітніх соборів. Поруч із церквою височіє фортечна вежа-дзвіниця (XIII ст.). Разом з церквою св. Онуфрія й мурами (не збереглися) вона становила значний оборонний комплекс. В 1675–1705 pp. церква добудовується, споруджуються бічні крила, притвор, бані в стилі українського бароко. У криптах і підземеллях церкви, починаючи з давньоруського періоду, був некрополь. Тут були поховані молдавські володарі Костянтин Васараб і Стефан Петричайка, київський православний митрополит Антоній Вінницький (пом. 1679), єрусалимський – Макарій (пом. 1681), інші відомі духовні й світські особи. Певний час монастир був єпископською резиденцією. Для того, щоб за указом Франца Йосипа І монастир не був закритий, ченці заснували в 1784 р. при монастирі німецьку школу, яка стала центром освіти Бойківщини. Славилася й Лаврська школа хорового співу, заснована в XVII і багата бібліотека. На жаль, останню спалили комуністи в 1939 р. Вони ж підірвали в 1950-х церкву св. Івана Хрестителя. Її руїни й старий монастирський цвинтар можна побачити на горі св. Івана, звідти відкривається гарний краєвид на монастир. Збережені монастирські келії були побудовані в 1902–09 pp. Про історію монастиря вам може повідати 700-літній дуб, а стародавній монастирський парк дасть змогу вам звільнитися від мирських хвилювань. За старих часів від монастиря-фортеці св. Онуфрія підземний хід вів до вершини гори св. Івана і до Спаського монастиря.