Межиріч

Село (1.5 тис. жителів) Острозького району, розташоване на мисі, що утворився при злитті річок Вілія і Свитенька.

Межиріч був заснований у другій половині XIV ст. на місці давньоруського городища, від якого лишилися фрагменти земляних оборонних валів, що є археологічною пам’яткою. В 1389 р. литовський князь Вітольд підтвердив право на володіння Межирічем князя Ф. Острозького. Тут починається будівництво монастиря, що після безлічі трансформацій становить в наш час один з видатних архітектурних ансамблів, споруджених в Україні впродовж ХV–ХХ ст. Вже здалеку милують зір величні споруди Троїцького монастиря-фортеці, що піднімається над гладдю величезного ставка на р. Свитенька. Трапецієвидний у плані монастирський двір в 1606—1609 рр. був обнесений масивною стіною із чотирма шестигранними вежами, а п’ята надбрамна башта була в XVIII ст. перероблена на дзвіницю. Монастирські стіни і вежі оперезані орнаментальними фризами в техніці сграфіто. Вважається, що головна споруда ансамблю — Троїцька церква була побудована в XV ст. Вочевидь, тоді був зведений масивний костел, згодом вдало (але помітно) перебудований на православний храм. Про час цієї трансформації посередньо можна судити по трьох іконостасах і чотирьох кіотах, виготовлених у XVIII ст. і встановлених у церкві.

В 1909–1912 рр. до Троїцької церкви з півдня і півночі прибудували двоповерхові корпуси келій з парними круглими вежами на кутах, що додали особливу знадинку і винятковість всій споруді та ще більше замаскували її католицьке минуле. Кожний корпус на першому поверсі мав по дві великих зали, перекритих складною системою склепінь, і входи, обрамлені наличниками з білокамінним декором у стилі ренесансу. В останні роки дерев’яну покрівлю на здвоєних вежах келій замінили металевою, від чого весь вигляд архітектурного ансамблю частково втратив притаманний йому шарм.