БАЛИКО-ЩУЧИНКА

Село (491 житель) Кагарлицького району, розташоване на схилах великої балки, що прорізає берег дніпровського Канівського водосховища. Поселення, що називалося Балико, було засноване наприкінці XVI ст. на правому березі Дніпра.

На початку XVIII ст. неподалік виникло с. Чучинка, назване ім’ям річечки, на берегах якої воно розташоване. Після об’єднання сіл в 1921 р. і з’явилася Балико-Щучинка, що увійшла в історію під час Великої Вітчизняної війни. На високій дніпровській кручі розташований один із найвеличніших військових меморіальних комплексів України.Він присвячений воїнам 1-го Українського фронту, що героїчно билися на Букринському плацдармі під час форсування Дніпра восени 1943 р. Композиційно складний меморіал, споруджений до 40-ї річниці закінчення війни (1985 р., скульптор В. Зноба, архітектор О. Захаров), складається із трьох скульптурних груп, що зображують сцени бою за Дніпро, стел, з іменами полеглих, і чаші Вічного вогню. Домінуюча споруда меморіалу – піднята на високий постамент фігура воїна із прапором (висотою 27 м), що символізує перемогу над ворогом і скорботу по загиблих. Завершальним штрихом композиції є розташована на Дніпровській кручі скульптура співака-Бояна. Вона персоніфікує пам’ять народу про своїх героїв і особливо доречна, оскільки Букринський меморіал побудовано на місці, де за часів Київської Русі існувало місто-фортеця Чучин, яка згадувалася у літописних джерелах за 1110 р. В XI—XIII ст. воно захищало південні підступи до столиці Київської Русі, що зазначено на встановленій тут меморіальній дошці. У селі знаходиться музей Букринського плацдарму і пам’ятник генералу М. Ватутіну.