ВІВСЯНКА ЧОРНОГОЛОВА

Emberiza melanocephala Scopoli, 1769

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Горобцеподібні (Passeriformes), родина — Вівсяникові (Emberizidae). Один з 37-ми видів роду; один з 16-ти видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні

Від пд. частини Європи до зх. узбережжя Каспію. До 1950 рр. обл. гніздування в Україні простягалася вузькою смугою від пд.-сх. кордонів Луганської та Донецької обл. вздовж Пн. Приазов 'я на зх. до «Асканії-Нова». Спорадично гніздився на пд. сх. Керченського п-ову. Сучасний ареал в Криму охоплює весь Керченський п-в. Спостерігається подальша тенденція просування виду в передгір'я Криму. Окремі пари та територіальні самці відмічені на узбережжі Молочного лима¬ну, на пн. Арабатської стрілки, в ок. м. Таврійська (Херсонська обл.) та в Степовому Криму.

Чисельність і причини її зміни

У Європі — близько 2,8 тис. пар, в 1970-1990 рр. спостерігалося значне скорочення. В Україні, до середини 1970 рр. чисельність на Керченському п-ві сягала, можливо, декількох десятків пар, а на початку ХХІ ст. — 150-200 пар. У Пн. Приазов'ї чисельність різко скоротилась до 50-200 пар. У Луганській обл. до початку 1990-х рр. нараховувалось близько 20 пар, нині гніздяться поодинокі пари. Розширенню ареалу та зростанню чисельності виду в Криму сприяє погіршення культури землеробства та зменшення масштабів тваринництва. У Пн. Приазов'ї скорочення чисельності в 1980-1990 рр. пов'язане з розвитком сільського господарства та будівництвом пансіонатів що призвело до знищення природних біотопів.

Особливості біології та наукове значення

Трапляється у відкритих сухих степах, на зсувних схилах морських берегів. Тримається серед високої рудеральної рослинності, молодих полезахисних лісосмугах та чагарниках. У місцях гніздування з'являються в квіті-травні. Гнізда розташовуються в кущах та заростях трав'яних рослин. У кладці 2-7, частіше 4-5 яєць. Наси-джує самка протягом 14-16 днів. Пташенята за-лишають гніздо у віці приблизно 12 діб. Відліт у липні-серпні. Живиться зерном культурних рослих, насінням бур'янів та комахами.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла — близько 17 см, маса тіла — 25-33 г. Дорослий самець у шлюбному вбранні: голова чорна; задня частина шиї, спина, малі покривні пера верху крил, поперек і надхвістя каштаново-руді; горло і решта нижньої частини тулуба яскраво-жовті; дзьоб сірий; ноги бурі. Доросла самка зверху бурувато-сіра, на спині рудий відтінок і темні плями, поперек і надхвістя жовтуваті або рудуваті; низ жовтуфватий. Молодий птах подібний до самки, але в оперенні переважає вохристий відтінок.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Занесено до Бернської конвенції (Додаток ІІ). ЧКУ (1994). Охороняється в Луганському та Опукському ПЗ, РЛП «Меотида». Необхідно запобігати знищенню природних біоценозів, придатних для гніздування виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

Основні джерела інформації

Спангенберг, Судиловская, 1954; Степанян, 1978; Костин, 1983; Cramp S. (ed.), 1994; Кинда, Гринченко, 2002; Кинда и др., 2003.

Автори: В.В. Кінда, О.І. Бронсков Малюнок: І.І. Землянських