ЧЕРНЬ БІЛООКА

Aythya nyroca (Guldenstadt, 1770)

Таксономічна належність
Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 12-ти видів роду; один з 4-х видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду
Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні
Пд. Європа, Африка, Зх. та Центральна Азія. Поширений на усій території України, але місця масового гніздування розташовані тільки в Одеській обл. та Криму (Сх. Сиваш). Місця зимівлі невеликої частини популяції — на узбережжі Чорного моря.

Чисельність і причини її зміни
Загальна чисельність у Європі 10-50 тис. ос. В Україні чисельність незначна, за винятком оз. Катлабуг і Кугурлуй та Стенцівських плавнів (Одеська обл.), де гніздиться 0,5-1 тис. пар. На Сх. Сиваші чисельність складає 4550 пар, у Зх. Україні (переважно Волинська та Рівненська обл.) — до 40 пар, у інших місцях — окремі пари та невеличкі групи з 3-5 пар. У минулому був численним у плавнях великих рік. Зміна чисельності виду відбувається через деградацію місць гніздування внаслідок затоплення заплав рік, інтродукції білого амура (кормового конкурента), осушення лиманів і перетворення їх на рисові плантації; заростання водойм очеретом через евтрофікацію, посилення фактору непокою, незаконне здобування мисливцями.

Особливості біології та наукове значення
На прольоті та зимівлі великих зграй не утворює. Прилітає у березні — на початку квітня. Пари формуються під час зимівлі та у перші дні після прильоту. Типовий вид заплав. Тримається на заплавних озерах, солоних лиманах і затоках з очеретом і плесами із заростями макрофітів. Гнізда — на плавах та заломах очерету. Кладки з 6-14 яєць — з початку травня до середини червня. Насиджує самка, 27-28 діб. Пташенята вилуплю-ються у червні — липні, стають на крила у серпні. Відлітає у жовтні; окремі особини затримуються до льодоставу. Живиться водяними рослинами, личинками комах, рідше — дрібною рибою, жуками, молюсками.

Морфологічні ознаки
Маса — 400-650 г, довжина тіла — 400-420 мм, розмах крил — 670-690 мм. Голова і тулуб у самця каштанові, підборіддя та підхвістя білі; крила чорні з білим «дзеркальцем», спина темно-бура. Тулуб та голова самки, самця в літньому вбранні та молодого птаха іржасто-каштанові, крила і спина чорно-бурі, підборіддя та підхвістя білі.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Вид включено до ЧКУ (1994), Резолюції № 6 Бернської (Додаток ІІІ) конвенції зі статусом 3, Боннської конвенції (Додаток ІІ). Охороняється у Дунайському і Чорноморському БЗ, Шацькому НПП, РЛП «Ізмаїльські острови». Необхідно створити НПП на Сх. Сиваші.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Досить часто розмножується у зоопарках. Охоче займає штучні гніздівлі, які виставляють на водоймах у мисливських господарствах.

Господарське та комерційне значення
Не має. Випадково здобувається разом з іншими качками.

Основні джерела інформації
Пачоский, 1911; Орлов, 1941; Клименко, 1950; Воинственский, 1953; Кістяківський, 1957; Страутман, 1963; Степанян 1975; Костин, 1983; Кошелев и др., 1991; Derek A. Skott and Paul M. Rose,1996; Горбань, Жмуд, 2000; Потапов, 2001.