ТРИТОН ДУНАЙСЬКИЙ

Triturus dobrogicus (Kiritzescu, 1903)

Таксономічна належність
Клас — Земноводні (Amphibia), ряд — Хвостаті земноводні (Caudata), родина — Саламандрові (Salamandridae), рід — Великий тритон (Triturus).

Природоохоронний статус
ЧКУ (категорія «Вразливі види»); Додаток II Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (категорія «Види, що підлягають особливій охороні»), Червона книга хребетних Міжна-родного союзу охорони природи (МСОП). Ареал виду та його поширення в Україні Від гирла Дунаю до Австрії, Чехії, Хорватії. В Україні Triturus d. dobrogicus (Kiritzescu, 1903) — в Одеській, Херсонській і Миколаївській обл. (у двох останніх регіонах необхідні додаткові дослідження); на Закарпатті — Triturus d. macrosomus (Boulenger, 1908).

Чисельність і причини її зміни
На Закарпатті 5-60 ос. на 100 м берегової лінії, в Одеській обл. — 1,5 ос./м2 берегової лінії (і більше), в околицях Ізмаїла — 0,4 ос./ м2. Чисельность зменшується при трансформації біотопів, зменшенні місць для розмно-ження та їх забрудненні.

Особливості біології та наукове значення
В Закарпатті зустрічається в долинах річок колишніх степових та лісостепових ділянок, зазвичай на висоті до 125 м. У дельті Дунаю в інтразональних біотопах стоячих чи слабкопроточних водоймах степових екосистем та водоймах населених пунктів. Водойми покидає після розможення, активний майже до жовтня. Зимові сховища — нори та порожнини у ґрунті, трухляві дерева тощо, можуть зимувати й у воді.

Морфологічні ознаки
Тіло брунатно-темне, з невиразними невеликими чорними плямами, на нижньому боці тулуба дрібні світлі плями, які переходять на нижню частину голови; на хвості біло-блакитна смуга, черево червоно-помаранчеве з темними плямами. У самців клоака більша, в сезон розмноження виразна здутість горла, розвивається фестончастий гребінь, який переривається в кінці тулуба і продовжується на хвості; довжина тіла з хвостом — 115-120 мм. У березні-квітні займають для розмноження слабкопроточні та стоячі водойми. Самки загортають кожну ікринку (усього до 200 штук) у відмерле листя осоки, рогозу та в молоде листя стрілолисту. Метаморфоз через — 2-2,5 місяці, статева зрілість — у 2 роки.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Зберігаються на природоохоронних територіях, спеціальні заходи з охорони відсутні.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах відомостей немає.

Господарське та коммерційне значення
Відомостей немає.

Основні джерела інформації
Осташко, 1977; Щербак, Щербань, 1980; Arntzen, Borkin, 1997; Литвинчук, Боркин, 2002; Писанец и др., 2005; Писанець, 2007.