ГЕПТАГЕНІЯ САМОХА

Heptagenia samochai (Demoulin, 1973)

Таксономічна належність
Клас — Комахи (Insecta), ряд — Одноденки (Ephemeroptera), родина — Гептагеніди (Heptageniidae).

Природоохоронний статус виду
Вразливий.

Ареал виду та його поширення в україні
В України зустрічається тільки в Криму: передгірські ділянки р. Чорна, Салгір, Біюк-Карасу. За межами Криму відомий з Ізраїлю (типова місцевість), Кавказу, Вірменії, Азер-байджану, Грузії та Ірану.

Чисельність і причини її зміни
Незначна (поодинокі особини), за сприятливих умов утворюються локальні популяції личинок, з концентрацією до 20 особин на 1 м2. Причини зміни чисельності: чисельність зменшується в умовах антропогенного пресу (забруднення рік, гідротехнічне будівництво).

Особливості біології та наукове значення
Передгірні ділянки рік (рітраль) зі швидкістю течії до 1 м/с та переважно кам'янистим річищем. Личинки трапляються на зворотному боці каміння. Імаго та субімаго — на прибережній рослинності. Характер живлення. Личинки — фітодетритофаги, зіскоблювачі. Живляться діатомовими водоростями та де-тритом. Біологія розмноження. Унівольтинний вид. Літ імаго — у травні-липні (можливо, до вересня). Зимує на фазі личинки.

Морфологічні ознаки
Личинка темно-коричнева зі світлим жовтим контрастним малюнком, довжина без церок — до 14 мм. Тіло імаго світло-жовте, завдовжки до 15 мм. Від близьких видів роду відрізняється формою поперечних жилок проксимальної ділянки субкостального поля переднього крила та деталями будови пеніса у імаго, структурою ротових органів та зябер у личинки.

Режим збереження та заходи охорони
Не здійснювалися. Знайдений на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Байдарський». Для збере-ження популяцій необхідна охорона річкових ділянок від забруднення, спрямлення русла, зміни гідрологічного режиму. Дотримання нормативів Водного кодексу України.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення
Може використовуватися як індикатор якості водного середовища.

Основні джерела інформації
Demoulin, 1973; Клюге, 1987; Sartori, 1992; Прокопов, 2004.