МИШІВКА ЛІСОВА
МИШІВКА ЛІСОВА
Таксономічна належність
Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Мишівкові (Sminthidae). Один із 23-х видів роду; один із 4-х видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду
Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні
Ліси Пн., Центральної та Сх. Європи, пн. Казахстану, пд. Зх. Сибіру та Прибайкалля. В Україні — лісова та лісостепова зони, Карпати; пд. межа поширення потребує уточнення.
Чисельність і причини її зміни
В типових біотопах частка у відловах не перевищує 2,6%, в погадках хижих птахів — сягає 6%.
Особливості біології та наукове значення
Зустрічається спорадично. Віддає перевагу місцям мешкання з високим густим травостоєм, галявинам, вирубкам, чагарниковим заростям, в першу чергу ягідникам. Зрідка оселяється у соснових посадках, ялицевих та соснових лісах. Гнізда будує з осоки, лісових трав і листя в пустотах між корінням, в невисоких дуплах, в трухлявій деревині пнів, іноді риє нори. Активна з квітня по жовтень. Взимку впадає у сплячку. Просинається при температурі вище за 10оС. Веде здебільшого сутінковий та нічний спосіб життя. Основу раціону складають комахи, насінини та ягоди. Розмножується 1 раз на рік. Вагітність триває 30 днів. В приплоді 2-6 малят (в середньому 4).
Морфологічні ознаки
Довжина тіла — 5,8-7,4 см, хвіст майже вдвічі довший і дорівнює 8,5-10 см. Забарвлення спини жовтувато- або рудувато-коричневе, черевце сірувате. Від потилиці вздовж хребта проходить темна смужка без світлої облямівки.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Занесений до Червоного списку МСОП і як вид, що підлягає особливій охороні, включено до Бернської конвенції. Охороняється на території Карпатського БЗ, Поліського заповідника, НПП Шацький, Карпатський та Деснянсько-Старогутський. Потребує виявлення та збереження місць мешкання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення
Не має.
Основні джерела інформації
Мигулін, 1938; Попов, 1939; Огнев, 1948; Опала-тенко, 1956; Сокур, 1963; Рудишин, 1982; Соколов, Ковальская, Баскевич, 1989; Громов, 1995; Теріо-фауна Карпатського БЗ, 1997; Зенина, 1999; Гащак и др., 2000; Царик та ін., 2001; Киселюк, 2002; Мі-шта, 2003, 2007; МИХЄЄВ, 2004; Булахов, Пахомов, 2006; Мішта, Кузьменко, 2006.
Автор: А.В. Мішта Фото: О. Костерин
Озеро Кагул - український вирій
Кагул – це українське озеро, яким неможливо намилуватися.
Українське лікувальне озеро Кунігунда ніколи не замерзає і дозволяє відчути невагомість
Озеро Кунігунда - це соляне озеро, концентрація солі в якому досягає 146-150 %, а вода в цих місцях має підвищену концентрацією брому. Кунігунда...
Цілющі води «Української Швейцарії»
Цілющі води «Української Швейцарії» В мальовничій гірській долині, залитій сонячним промінням, беруть свій початок цілющі джерела Східниці.