ВИДРА РІЧКОВА
ВИДРА РІЧКОВА
Таксономічна належність
Клас — Ссавці (Mammalia), ряд -Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Один з 12-ти видів роду, один вид в фауні України.
Природоохоронний статус виду
Неоцінений.
Ареал виду та його поширення в Україні
Охоплює Європу, більшу частину Азії, Пн. та Зх. Африку. Зараз в Україні вид поширений скрізь, окрім Криму. Наприкінці 1980-х рр. відбулося розширення ареалу, пд. межа якого перемістилась у степову зону.
Чисельність і причини її зміни
У 1961 році було обліковано ~1,6 тис., зараз ~ понад 10 тис. видр. Причини зміни чисельності: спостерігається зростання чисельності, причиною чого є зменшення мисливського тиску та потепління клімату, яке дало змогу зимовим мігрантам освоїти нові місця. Стабільна чисельність, з тенденцією до збільшення спостерігається на Пд. України. На сьогодні в межиріччі Дністра та Дунаю мешкає щонайменше 70 особин цього виду.
Особливості біології та наукове значення
Видра веде сутінково-нічний спосіб життя. Живе в норі з 1-2 входами, що розташовані під водою і над нею; часто займає старі ондатрові та боброві житла. Харчується рибами, амфібіями та річковими раками. Весною її раціон доповнюють комахи, п'явки та мушлі. Не гребує вона рептиліями, водоплавними птахами, гризунами та землерійками. Іноді робить схованки корму під нависами берегів. Молоді тварини також їдять рослинні корми (плоди культурних та безхлорофільні частини водних рослин). Статева зрілість наступає у віці 16-17 місяців. Вагітність (з ембріональною діапаузою) — 240-365 діб. Період розмноження у видри розтягнутий у часі, тому пологи можуть відбуватися упродовж всього року, але найчастіше — у квітні-червні. У виплоді буває 2-3 (1-5) малюків, які народжуються 1 раз на рік переважно у норі, хоча відомі випадки їх знахідок у відкритому лігві. У 1,5-місячному віці щенята починають вилазити з нори, у 2,5 місяці здатні до самостійного полювання, хоча ще тривалий час потребують піклування з боку матері. Різні водойми, але віддає перевагу озерам, старицям, річкам з захаращеними берегами та заростями очерету. У деяких місцях живе на узбережжі морів.
Морфологічні ознаки
Порівняно великий звір: довжина тіла самців — 46-90 см, самок — 54-68 см, маса: 6-10 та 3-6 кг. Має довгий хвіст (21-46 см), щільне та коротке хутро коричневого відтінку; пальці на задніх ногах з'єднані шкірястими перетинками.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Виднесений до ІІ видання ЧКУ. Як вид, стан якого близький до загрозливого, занесено до Червоного списку МСОП, до I додатку CITES, а як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється на території більшості державних заповідників та багатьох об'єктів ПЗФ.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Добре розмножується в неволі, але в Україні не розводять.
Господарське та комерційне значення
Мисливський вид.
Основні джерела інформації
Корнєєв,1959; Гептнер и др., 1961; Абелєнцев, 1968, 1977; Терновский, 1977; Берестенников, 1977; Роман, 1994; Кондратенко, Боровик, 2001; Панов, 2002; Селю-ніна, 2002; Колесников, Кондратенко, 2004; Ружилен-ко, 2004; Волох, 2004; Роженко, 2006, 2007. Усні повідомлення: Демченка, Гавриленка, Галушки, Суптелі.
Автор: А.М. Волох, М.В. Роженко Фото: М.В. Роженко
Бакота – один з найбільш недооцінених туристичних об’єктів України
Бакота – один з найбільш недооцінених туристичних об’єктів України. Попри те, що вона входить до більшості туристичних рейтингів України, про неї...
Фортеця Меджибіж одна з найбільших і найдавніших фортифікаційних споруд України
Меджибізький замок – легендарне давньоруське укріплення, що успішно протистояло татарським навалам. Місто розкинулося на високому лівому березі...
Цілющі води «Української Швейцарії»
Цілющі води «Української Швейцарії» В мальовничій гірській долині, залитій сонячним промінням, беруть свій початок цілющі джерела Східниці.