КІНЬ ДИКИЙ

КІНЬ ДИКИЙ

Equus caballus Boddaert, 1785

Таксономічна належність

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Непарно-копитні (Perissodactyla), родина — Конячі (Equidae). Один з 7 видів роду; один з 2-х видів роду в фауні України. Представлений підвидом E. f. przewalskii Polj., 1881. Інший підвид, європейський тарпан E. f. gmelini Antonius, 1912, зник в Україні в 1875 р.

Природоохоронний статус виду

Зниклий в природі.

Ареал виду та його поширення в Україні

Зона відчуження і зона безумовного (обов'язкового) відселення Чорнобильської АЕС (Київська обл.) з 1998 р. В минулому ареал охоплював значну частину Євразії; в Європі зник в ХІХ, в Азії — в ХХ ст.

Чисельність і причини її зміни

Розмноження в природі почалося в 1998 р. Максимальної чисельності популяція досягла в 2003-2004 рр. — 65 особин. На січень 2009 р. нараховувалося близько 50 коней. Причини зміни чисельності: браконьєрство, перебудова ландшафтів в результаті господарської діяльності, втрата генетичного різноманіття через обмежену кількість тварин-засновників популяції.

Особливості біології та наукове значення

Характеризується високою екологічною пластичністю. В умовах Полісся переважно обирає для мешкання відкриті степові і лучні ділянки, пойми річок, узлісся. Коні харчуються трав'янистою рослинністю, також листям дерев, чагарників і водно-болотною рослинністю. Ведуть груповий спосіб життя зі складною соціальною структурою. Є репродуктивні та одностатеві групи. Фізіологічна статева зрілість настає у 2 роки, повний репертуар статевої і соціальної поведінки розвивається пізніше. В приплоді одне лоша. Має значення для підтримки біорізно-маніття трав'янистих екосистем, створення структурованих ландшафтів, підвищення мозаїчності відкритих місць мешкання та лісів.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла — 200-250 см, висота в холці — 124-153 см, вага — 230-350 кг. Піщаного кольору із смугою вздовж спини, кінцівки темні, грива коротка, стояча, верхня половина хвосту вкрита коротким волоссям, на кінці китиця.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Вид занесений до Червоного списку МСОП. Слід посилити охорону місць перебування в Зоні відчуження, включити додатково біля 70 тис. га її території до ПЗФ України. В майбутньому доцільно інтродукувати групу неспоріднених тварин для покращення генетичної структури популяції.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Розмножується у неволі з 1905 р. З 1989 р. створено 6 резерватів в Європі і 5 — в Центральній Азії.

Господрське та комерційне значення

Об'єкт екотуризму.

Основні джерела інформації

Groves, 1986; Przewalski's horse..., 1994; IUCN Red List.., 1996; Загороднюк, 1999; Крахмальная, 1999; Жарких и др., 2002; Жарких, Ясинецкая, 2005, 2008.