ЖЕНЬШЕНЬ

Рапах ginseng, синоніми: P. schin-seng, P. chin-seng — багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Коренева система женьшеня складається з короткого вертикального кореневища (так званої шийки) і власне кореня; корінь жовтувато-білий, товстий, м'ясистий, малогалузистий, часто буває схожий на фігуру людини . Стебло тонке, прямостояче, гладеньке, всередині порожнє, 30—70 см заввишки, на верхівці увінчане розеткою з 2—5, а інколи й 6 листків. Листки черешкові; листочки обернено-овальні, по краю — пилчасті. Квітки двостатеві, білі, іноді ніжно-рожеві, зібрані у верхівковий одиничний зонтик. Плід - соковита яскраво-червона кістянка. Цвіте у червні. Плоди достигають у серпні.

Поширення

В дикому стані женьшень трапляється у глухій тайзі па Далекому Сході. Садоводи-аматори з успіхом вирощують женьшень не грядках. Рослину занесено до Червоної книги України.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують корінь женьшеня. Найсприятливішим періодом збирання женьшеня є перша половина серпня, коли його легко знайти за достиглими червоними плодами. Після достигання плодів корінь стає твердішим і витривалішим для зберігання в сирому стані. Зібрані в цей час корені і в терапевтичному відношенні вважаються найповноціннішими. Викопують їх за допомогою дерев'яних, металевих або кістяних паличок, слідкуючи за тим, щоб не відірвати від кореня «шийку» і не ушкодити бічні й додаткові корені. Викопаний корінь старанно очищають м'якою сухою щіточкою від землі (мити не можна), відрізають надземну частину, кладуть в обкладену мохом середньої вологості коробочку з кори, засипають землею, яку беруть з того місця, де ріс женьшень, і в такому вигляді доставляють на приймальний пункт. Самовільна заготівля дикорослого женьшеня заборонена! Зберігати коріння в сирому стані можна не більше як 5 діб. Для тривалого зберігання корені сушать па сопці, одержуючи таким чином сировину під назвою «біле коріння». Товсті корені перед сушінням розрізують па пластинки. Якщо перед сушінням корені витримати і годину над киплячою водою, то таку сировину називають «червоним корінням». Вважається, що в червоному корінні біологічно активних речовин міститься майже вдвоє більше. Зберігають сировину в щільно закритих банках або поліетиленових торбах у сухому місці.

Хімічний склад

У коренях женьшеня містяться тритерпенові глікозиди (панаксозиди А, В, С, Д, Е, Б, О), ефірна олія (0,05-0,25 % ), вітаміни С, В1 і В2, пектинові речовини, крохмаль, сахароза, жирні кислоти, макро- та мікроелементи (залізо, фосфор, сірка, марганець, алюміній, кремній і ще деякі) та інші речовини.

Фармакологічні властивості й використання

Вважається, що носієм фармакологічної дії женьшеня є складний комплекс близьких за своїми властивостями глікозидів. Незважаючи па те, що женьшень застосовують широко і з давніх-давен, докладне вивчення різних його препаратів па різних видах лабораторних тварин було проведено лише за останні 50 років. Встановлено, що женьшень діє як сипергіст відомих стимуляторів і є фізіологічним антагоністом деяких наркотиків (барбітуратів, хлоралгідрату, етилового спирту). Галенові препарати рослипи посилюють процеси збудження в нейронах кори та в стовбурових відділах головного мозку й покращують рефлекторну діяльність тварин. В експерименті встановлено, що препарати посилюють працездатність і зменшують втому при великих фізичних навантаженнях і стресі. Ефект женьшеня па організм значною мірою залежить від дози, яка використовується. В малих дозах він посилює збудження і знижує гальмівні процеси, а в великих — навпаки: посилює гальмівні процеси. Препарати женьшеня в експерименті стимулюють синтез ядерних рибонуклеїнових кислот і РНК-полімерази печінки, збільшують синтез дезоксирибонуклеїнової кислоти, білка, рибонуклеїнової кислоти і ліпідів у клітинах кісткового мозку, підвищують рівень у АМФ у надниркових залозах 1 вміст оксикортикостероїдів у плазмі крові — і взагалі мають широкий загальнофармакологічний вплив на різні обмінні процеси у тварин. Женьшень виявляє широку загальнофармакологічну дію на організм людини. В клінічних умовах його застосовують для лікування і профілактики різних захворювань центральної нервової системи, для підвищення рівня працездатності організму і його опірності щодо стресових ситуацій. Женьшень — це адаптогенний тонізуючий засіб. Його використовують при нервовому й фізичному виснаженні, анемії, неврастенії, істерії, астенічних станах, зумовлених різними захворюваннями (діабетом, туберкульозом, малярією тоїло), в період одужання після різних складних хірургічних втручань, при підвищеному і зниженому тиску, для поліпшення діяльності серцево-судинної системи, як імуностимулятор при вірусному гепатиті та як засіб, що знижує вміст цукру в організмі при діабеті, для лікування статевих розладів, атеросклерозу та гастритів різного походження. При використанні препаратів женьшеня помічено певну сезонність його дії. Використання його восени і взимку дає найбільший ефект.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настойку женьшеня по 15—25 крапель 3 рази на день до їжі; порошки або таблетки, вкриті оболонкою, по 0,15—0,3 г 3 рази на день; настойку домашнього приготування (10—15 г сухого подрібненого коріння на 500 мл горілки, настоюють 2 тижні) по 1 столовій ложці 2—3рази на день. При передозуванні у хворих з'являються побічні явища: безсоння, головний біль, серцебиття та біль у ділянках серця, депресія і зниження статевої актавності. Не рекомендується застосовувати женьшень при гострих інфекційних захворюваннях.