ЖОВТИЙ ОСОТ ГОРОДНІЙ

Однорічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Рослина при пораненні виділяє молочно-білий сік. Стебло прямостояче, порожнисте, гладеньке, 40 - 120 см заввишки. Листки чергові, матові, голі, нижні - черешкові, серединні й верхні - з стеблообгортною серцевидною основою і гострими вушками. Кошики - в розгалуженому суцвітті, па потовщених ніжках. Квітки язичкові, жовті, рідше - бліді, з червоними смужками па відгині. Плід — сім'янка. Цвіте з червня по жовтень.

Поширення

Росте як бур'ян па городах, по засмічених місцях майже по всій території України.

Сировина

Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння осоту. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Вивчено ще недостатньо. Відомо, що рослина містить дубильні речовини, каротин і каучук.

Фармакологічні властивості і використання

Рослина виявляє сечогінні, жовчогінні, легкі послаблюючі, молокогінні, кровоспинні та протизапальні властивості. В народній медицині настій трави приймають при простудах, жовтяниці, кровохарканні, болях у сечовому міхурі (зокрема, при каменях), проти глистів та як засіб, що підсилює процес молокоутворення у матерів-годувальниць. Свіжий молочний сік рослипи використовували для лікування хвороб печінки, а всю рослину - для лікування подагри. Свіже потовчене листя прикладають до ран, які кровоточать. До лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО- настій трави осоту (1 столова ложка сировини на склянку окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; салат: помите молоде листя рослини вимочують 40 хв у 10 % сольовому розчині, обсушують, подрібнюють, кладуть на кружальця солопих огірків, додають тертого хропу і заправляють сметаною (па 100 г листя беруть 50 г солоних огірків, 25 г тертого хропу, 20 г сметани, сіль і перець. ЗОВНІШНЬО - настій трави осоту (одна повна жменя сировини на 1 л окропу) приймають тричі на тиждень.