МАСЛИНА ЄВРОПЕЙСЬКА

Olea europaea — вічнозелене дерево родини маслинових. Листки супротивні, майже сидячі, цілісні, ланцетні або видовжено-яйцевидні, цілокраї, 5—10 см завдовжки, зверху зелені, зісподу залозисто-сріблясті. Квітки правильні, дво- або одностатеві, в китицях, які розміщені супротивно в пазухах листків; віночок білуватий, зрослолистий, з довгою трубочкою і чотири-роздільним відгином. Плід — кістянка. Цвіте у травні—червні. Плоди достигають у вересні — жовтні.

Поширення

Маслина європейська походить із Східного Середземномор'я. На півдні Криму її вирощують як плодову і декоративну рослину.

Сировина

Для лікарських потреб заготовляють стиглі плоди (Fructus Oleae) і листя (Folia Oleae). Листя використовують свіжим або сушать.

Хімічний склад

Плоди маслини європейської містять жирну олію (до 70 % ), антоціани, фенолкарбонові кислоти (кавова, пірокатехінова), пектинові речовини, катехіни, каротиноїди, токофероли та інші речовини. До складу жирної олії входять гліцериди олеїнової (до 80%), пальмітинової (до 10%), стеаринової (5 — 8%), лінолевої, арахінової та інших кислот. У листі є глікозиди, органічні кислоти, маніт, гіркі й дубильні речовини, флавоноїди, ефірна олія та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання

З плодів маслини європейської добувають медичну, харчову і технічну олію. Прованська олія (Oleum Olivarum) застосовується при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка, жовчнокам'яній хворобі, при отруєннях (вживають поперемінно з теплою водою і з теплим молоком), як легкий проносний засіб при запорах, як основа для лініментів та інших галенових препаратів та як розчинник для препаратів, які використовують у вигляді ін'єкцій (камфора, препарати статевих гормонів та їхніх аналогів тощо). Як зовнішній засіб олію використовують при потертостях, укусах бджіл, ос і джмелів. Прованська олія має високі харчосмакові якості, вживається в їжу і для виготовлення особливо цінних консервів. Технічну олію використовують у миловарінні тощо. Плоди споживаюсь консервованими і засоленими. В народній медицині настої з свіжого або сухого листя рослини користуються репутацією ефективного гіпотензивного засобу. Настій із свіжого листя діє ефективніше, ніж із сухого. Гіпотензивні властивості екстрактів із листя маслини підтверджено експериментальними спостереженнями. Введення екстракту всередину зумовлює у дослідних тварин зниження артеріального тиску, підвищення діурезу, уповільнення перистальтики кишечника, порідшання і поглиблення дихання. З готових аптечних препаратів використовують цистенал (див. статтю марена красильна), холагол і оліметин. Останній застосовують як жовчо- і сечогінний, спазмолітичний та протизапальний засоби при лікуванні і для профілактики нирковокам'яної і жовчнокам'яної хвороби.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — прованську олію по 60 мл на прийом для видалення каменів із жовчного міхура; настій (100 листків маслини прив'ялюють, подрібнюють, заварюють 1,5 л окропу, настоюють 1 добу, проціджують) по третині склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі як гіпотензивний засіб (курс лікування — 2—3 тижні): одну частину (за об'ємом) подрібненого листя заливають у термосі 2 частинами окропу, напарюють ніч, проціджують і п'ють по півсклянки або по склянці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі як гіпотензивний засіб (вживання напару припиняють після настання ефекту).