МИГДАЛЬ СТЕПОВИЙ

Amygdalus — невеликий (30—100 см заввишки) кущ родини розових. Кора на однорічних пагонах білувата, на багаторічних — червонаво-сіра. Ластки чергові, ланцетні, гостро-пилчасті, на верхівці загострені, на вкорочених пагонах, які часто перетворюються на колючки, сидять пучками, на ростових — частіше одиничні; пелюстки яскраво-рожеві, у деяких культурних форм — білі. Плід — яйцевидно-округла, трохи сплюснута, вкрита повстю кістянка; кісточка косо-яйцевидно-округла, майже гладенька. Цвіте у березні — травні, одночасно з появою листя.

Поширення

Мигдаль степовий росте в Лісостепу (переважно на півдні), в Степу і в Криму на степах, схилах, серед чагарників. Вирощують як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб заготовляють плоди рослини (Semen Amygdali). Правила збору і сушіння див. у статті мигдаль звичайний. Рослина неофіціальна.

Хімічний склад

У ядрі кісточок є жирна (20 % ) і ефірна олії, глікозид амигдалін (2,5—3,5%), білок (20% ), крохмаль, слиз, холін, аспарагін, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, каротин та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання

Плоди мигдалю степового використовують як сировину для виробництва гіркомигдалевої води й жирної олії. Фармакологічні властивості і використання гіркомигдалевої води такі самі, як і у гіркомигдалевої води, одержаної з мигдалю звичайного. Жирна олія, яку добувають холодним пресуванням, придатна для їжі, вважається доброю приправою до салатів.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО— гіркомигдалеву воду по 10—20 крапель на півсклянки води кілька разів на день вживають як протикашлевий засіб і при гастралгії (найбільша разова доза — 2 г, найбільша добова — б г). ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) гіркомигдалевої води, вапнистої води і гліцерину для примочок і обмивання застосовують від кропивниці і пролежнів (як седативний місцевий засіб).