САМОСИЛ ГАЙОВИЙ

Teucrium chamaedrys — невеликий півкущик родини губоцвітих. Стебла з висхідної основи прямі, чотиригранні, негусто опушені простими волосками, 10—35 см заввишки. Листки супротивні, надрізано-зубчасті, з клиновидною основою, звуженою в короткий черешок; нижні — обернено-яйцевидні, верхні — довгасті. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках, у пазушних 2—6-квіткових несправжніх кільцях, що утворюють коротке китицевидне однобічне верхівкове суцвіття; чашечка червонувата, дзвониковидна, з десятьма жилками і п'ятьма зубцями (зубці трикутні, тонко загострені, коротші за трубочку), біля основи на нижньому боці трохи здута; віночок двогубий (бокові лопаті спідньої губи ланцетні), рожево-пурпуровий, у 2,5 рази довший за чашечку. Плід складається з чотирьох горішковидних часток. Цвіте з червня до серпня.

Поширення

Самосил гайовий росте по всій території України серед чагарників, на узліссях листяних лісів, степових схилах і кам'янистих відслоненнях, рідше на пісках.

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб використовують траву самосилу (Herba Teucrii chamaedrys, синонім — Herba Chamaedrys), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину спочатку пров'ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 40°. Сухої трави виходить 25 % . У гомеопатії використовують есенцію із свіжої трави самосилу.

Хімічний склад

Трава самосилу містить дубильні речовини, гірні на смак фурандитерпенові лантони, значну кількість аскорбінової кислоти та ефірну олію, основною складовою частиною якої є наріофілен.

Фармакологічні властивості і використання

Самосил гайовий використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення, має в'яжучі, протизапальні, антимікробні, кровоспинні, дермотонічні, жовчотворні, сечогінні, загальнозміцнюючі й тонізуючі властивості. Настій трави самосилу дають усередину при болях у шлунку й кишечнику, від печії, метеоризму, проносу й дизентерії, при жовчнокам'яній хворобі й пісну в нирнах, ревматизмі, подагрі та висипах на шкірі, проти гарячки, кровохаркання, геморою, статевої слабості й надмірних менструацій. Як зовнішній засіб, який, крім зазначених вище властивостей, виявляє ще й епітелізуючий ефект, самосил використовують для лікування фурункулів, гнійних ран, запалення очей і геморою, при болях у жінок, ревматичних болях у суглобах та як кровоспинний засіб.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО - настій трави (4 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до іжі. ЗОВНІШНЬО - настій трави (готують, як у попередньому прописі) для ванн, компресів, примочок і спринцювань, а залишок після проціджування настою - для припарок.