СТЕФАНІЯ ГЛАДЕНЬКА

Stephania glabra, синонім — S. rotunda — багаторічна тропічна трав'яниста ліана родини меніспермових. Має кореневу систему у вигляді великої (на батьківщині до 30 кг) майже круглої бульби, з мичкуватими коренями при основі. Стебло округле, голе, біля основи дерев'яніюче, витке, довге (на батьківщині 10—15 м завдовжки). Листки чергові, довгочерешкові, цілісні, щитовидні, округлі, 15— 20 см у діаметрі. Квітки дрібні, одностатеві (рослини дводомні), 6-пелюсткові, жовто-зелені, зібрані в зонтиковидні звисаючі суцвіття, що містяться в пазухах листків. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у червні—липні.

Поширення

Стефанія гладенька дико росте в горах Індії, Бірми, В'єтнаму, Південного Китаю та Японії.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують бульби з коренями стефанії (Tuber cum radicibus Stephaniae glabrae). Викопані восени бульби з коренями очищають від землі, ріжуть на куски завтовшки до 1 см (довжина може бути різна) І сушать у сушарках при температурі 60—80°. Зберігають у сухому провітрюваному приміщенні (сировина чутлива до вологи). Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад

Бульби і корені стефанії містять 6—8 % алкалоїдів: гіндарин, циклеанін, коридин, пальматин, стефаглабрин (стефарин) та інші.

Фармакологічні властивості і використання

Лікувальний ефект стефанії гладенької залежить головним чином від вмісту в бульбах і коренях алкалоїдів гіндарину і стефаглабрину. Гіндарин належить до засобів з помірною транквілізуючою дією. Він має седативні, легкі снотворні та гіпотензивні властивості. Показаннями до призначення гіндарину є функціональні розлади центральної нервової системи (неврастенія, невроз нав'язливих станів), залишкові явища травматичних уражень і судинних захворювань головного мозку, шизофренії, епілепсії (судомні припадки й епілептичний психоз) та хронічний алкоголізм. Застосування гіндарину дає добрий терапевтичний ефект при лікуванні дітей з невротичними станами. Протипоказань до застосування гіндарину не виявлено. На початку лікування можливі в'ялість і сонливість, які проходять у процесі лікування. При передозуванні можливі легкі явища рухового занепокоєння, які можна усунути прийманням коректорів (циклодол та ін.). Стефаглабрин виявляє антихолінестеразну активність. Його рекомендують при сирингомієлії, прогресуючій м'язовій дистрофії, бічному аміотрофічному склерозі, травматичних плекситах, полі-радикулоневритах, при невритах лицьового нерва. Препарат протипоказаний при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії та брадикардії.

Лікарські форми і застосування

Гіндарин (Hyndarinum) призначають усередину по 0,05—0,075 г на прийом 2 — 3 рази на день. Найбільша разова доза 0,1 г. Дітям призначають у менших дозах (0,0125—0,025 до 0,05 г). Під шкіру впорскують по 1—2 мл 1 % розчину гіндарину 2—3 рази на день. Форми випуску: таблетки по 0,05 г і ампули (1—2 мл 1 % розчину). Стефаглабрину сульфат (Stephaglabrini sulfas) призначають у м'язи по 1—2 мл 0,25 % розчину 2 рази на день. Курс лікування — 20—30 днів. Форма випуску: у вигляді 0,25 % розчину для ін'єкцій в ампулах по 1 мл.